Нещодавно пішла з донечкою до поліклініки. Сидимо, дотримуючись черги, перед мною ще були дві молоді матусі з немовлятками.
Раз раптом у коридор залітає, немов фурія, жіночка у білому халаті. Я навіть не встигла зрозуміти, чи то була лікарка, чи медсестра, бо не встигла розгледіти її бейджика. На руках у неї був малюк, здавалося, що йому всього-на-всього декілька днів. Поряд пробігає молода жіночка (мама малюка) та ще одна. Можливо, сестра чи ще якась родичка?
Бачу, що вони просто без черги прямують до лікаря. Агов, а як же інші люди, які чекають? Деякі тут сидять годину.
Не могла терпіти таке хамство та наглість. Встаю і кричу їй вслід
– Агов, тут взагалі-то черга!
Думаєте, що мені хтось дав відповідь. Тільки фиркнули та навіть не глянули в мою сторону.
Та решта молодих матусь просто понуро мовчали. Хтось читав журнал, а хтось показував мультик дитині на телефоні. Нікого навіть не здивувала така поведінка медичного персоналу. Вирішила взяти ситуацію у свої руки. Хто, як не я?
Заходжу у кабінет, навіть не постукала. Стою на порозі та докоряю лікарці, адже тут черга, хіба так можна нахабно себе поводити? А та посміхається та починає виправдовуватися, мовляв, нічого страшного, це прийом на декілька хвилин, скоро і так вийдуть геть та і це свої працівники взагалі-то. І хіхікнула собі під носа тихо.
Я ледь стримувалася, щоб не піти до головного лікаря та не написати заяву на такого “сумлінного” працівника.
– А ми що, чужі? У нас також дітки малі. У кожного свої проблеми, але нічого страшного. Ми всі сидимо спокійно та по черзі заходимо у кабінет. – відповідаю нервовим тоном.
Тут вже й інші жінки почали заходити в кабінет та сваритися з лікаркою. Вже і почалася гучна сварка – лікарка кричала, щоб ми вийшли геть в кабінету, а ми у відповідь звинувачували її у хабарництві.
Знаєте, кожен може пошелестіти купюрами та запхати їх у білий халат, лиш би у черзі не сидіти. Але це невиховано стосовно інших!
Вирішила все-таки йти до останнього. Дочекалася своєї черги (ще годину сиділа) та зайшла. Хотіла глянути на бейджик тої лікарки, щоб знати точно – то що за такий “хороший” лікар. Потім відправилася на цікавий квест – пошуки головного лікаря.
Поговорила з жінкою спокійно та пояснила всю ситуацію. Адже те, що то родичі чи колишній персонал лікарні, не дає право так себе поводити на публіці. Цирк, а не медичний заклад!
Жінка не перебивала мене, вислухала. Одразу зателефонувала до колеги з того проклятого кабінету та попросила зайти до неї на важливу розмову. Ще й додала, щоб негайно вигнала “блатних” відвідувачів та приймала всіх згідно з чергою.
Вирішила дочекатися разом з головною лікаркою ту жіночку. Чую, яка та з такою злістю гупає. Поглянула на мене, немов це я така погана, скандал вчинила. Здається, що у неї з очей аж іскри сипалися – ледь дірку не пропалила у підлозі.
Сподіваюся, що це був перший та останній такий випадок у моєму житті. Та і до працівників тепер будуть прискіпливіше ставитися, не будуть допускати більше таких ситуацій.
Не бійтеся відстоювати свої права у лікарні, магазині чи на робочому місці. Не дозволяйте нікому вас зневажати та демонструвати таку нахабність.
Чи траплялися з вами схожі ситуації? Як ви порадите діяти у такому випадку?
