«Усе найкраще дітям» – саме так подумала Софія Андріївна й, назбиравши з чоловіком грошей, купила для синів по однокімнатній квартирі. Обидві виявилися в одному блоці, тож братам довелося жити пліч-о-пліч. Наче й нічого поганого, але біда приходить з часом.
З часом сини одружилися і зайняли свої законні місця. Поодаль від рідних. Дружини парубків непогано ладили. Можна сказати, що навіть подругами стали.
Втім, з роками дружба почала згасати. Ладити перестали й брати. Справи пішли нанівець, коли у молодшого народився син. Батьки хоч і були молодими, але точно не дурними. Вони швидко зметикували, що з дитиною сидіти може й родина – все одно ж за стінкою живуть. Так обов’язки від молодших перейшли до старших. Одного дня старший брат не витримав.
– Дитина ваша, чого дивитися за нею маємо ми?
З цієї миті взаємини сімей геть зіпсувалися. Костя (молодший брат) взагалі пити почав, забувши і про дитину, і про жінку. Грошей почало катастрофічно не вистачати. А за допомогою, як і годиться, до старшого брата.
– Я працювати на дві сім’ї не збираюся. Про свою подбай сам. І більше до мене не звертайся.
З тієї миті Костю тверезим і не бачили. Терпіти таке його дружина відмовлялася. Зібрала сумки, взяла немовля і пішла назавжди. Всередині жінки жило бажання відсудити квартиру, але розуміла, що та куплена за батьківські гроші. Нічого їй і не світило. А жити далі з пияком терпіння не було.
Згодом покинув те місце і Костя. Повернувся до матері з батьком.
Тоді якраз старший брат отримав заслужений спокій. Вмовив батьків переписати обидві частини помешкання на нього, зробив там ремонт і зараз вони з дружиною біди не знають.
Костя ж так і залишився на шиї у батьків. Борги, кредити, аліменти – тепер це вже їхній клопіт.
Як на Вашу думку слід було вчинити батькам у такій ситуації?
Чи правильне рішення прийняв старший брат, відмовившись допомагати Кості?
Чи доводилося Вам чути подібні історії?
