Петро пішов від Інни зі словами:
– Я більше не можу жити в цьому свинарнику! Їду до мами.
Чоловік зібрав у валізу найважливіші речі і вирушив в дорогу. Для жінки це було повною несподіванкою, адже серйозних проблем у подружжя ніколи не було. Так, вони інколи сварилися через побутові дрібниця, але ж не може все бути ідеально.
Інна одружилася з Петром п’ять років тому. Дружина була переконана, що кризовий період у них настане ще не скоро. Вона десь бачила інформацію, що труднощі розпочинаються лише на сьомий рік, але не в їхньому випадку.
Щоправда, Петро з самого початку був зациклений на порядку і часто обурювався на цю тему. Навіть під час першої шлюбної ночі він намагався прибрати волоски Інни з подушки, а наступного ранку після романтичного сніданку вимітав крихти з ліжка.
Жінка лише раділа, що її обранець не розкидає брудні шкарпетки по хаті, а навпаки, ретельно пере їх вручну, а потім вигладжує праскою. Миттям посуду займався також він, бо в дружини це не виходило так досконало. А після роботи Петро першим ділом брався за швабру і миття підлоги, а не за пульт від телевізора. Хіба не ідеально?
На таке виховання сина вплинула його матір, яка все життя пропрацювала в стоматології і звикла до стерильності. Ніхто ніколи не бачив безладу в її домі. Гості знали, що перед входом потрібно роззутися, а вуличний одяг одразу зняти. Як тільки хтось підіймався з дивану, жінка кидалася поправляти подушки або раптово вискакувала з пилососом, коли хтось пройшовся з однієї кімнати в іншу.
Невістка не любила їздити в гості до Жанни Борисівни, бо почувалася там некомфортно. Їй здавалося, що одного дня жінка навіть її почне перевіряти на чистоту.
Так і жила Інна з чоловіком. Вона вечорами читала книги, а Петро наводив порядки. У кожного власні методи відпочинку. Хоча інколи чоловік висловлював своє невдоволення.
– Чого це з холодильника так тхне? Ти, як господиня, повинна перебрати їжу і викинути зіпсуті страви або напівфабрикати, – якось зауважив Петро.
– Гаразд, але трохи пізніше, – кинула у відповідь Інна, яка практично й не помічала того “жахливого” запаху.
Однак коли ввечері дружина притулилася до чоловіка, щоб отримати від нього ласку й тепло, він зморщив носа і сказав:
– Ти так і не прибрала в холодильнику, а через цей запах у мене немає настрою займатися коханням.
А ще Петро часто сварився через брудний посуд, мовляв, у хаті навіть чистої тарілки немає. Інна все зводила до жартів, щоб не провокувати конфлікти. Вона пропонувала викинути усі миски на смітник разом зі скатертиною. У якійсь книзі писало, що це на щастя. У відповідь чоловік ще більше злився й плювався.
Готування для Петра також було болючою темою. Йому не подобалося те, що після Інни на кухні справжній апокаліпсис. Навіть для того, щоб посмажити яєшню дружина використовувала сотню приборів, які потім разом з іншими відходами валялися на столі.
– У такій атмосфері у мене зразу апетит пропадає! – скаржився Петро.
– Ну то навіщо нам витрачати даремно час на кухні, якщо можна усамітнитися в спальні? – підморгувала у відповідь Інна.
– Мені вистачає в ліжку твого лушпиння від насіння, щоб ще довго не думати про будь-які ласки, – далі обурювався чоловік.
Дружині від цих слів було смішно й образливо водночас. Бач, чистюля у неї, а не чоловік.
Та ще більше труднощів з’явилося, коли народився син. Мабуть, усі батьки звикли до того, що немовлята постійно в брудному одязі. Інна не дуже над цим заморочувалася, адже навіщо переодягати малечу кожних 5 хвилин?
Сильвестр повзав на брудній підлозі і заглядав у тарілку до собаки. Якщо матір спокійно на це реагувала, мовляв, імунітет буде загартованим, то бабуся з татом сходили з розуму.
Петро ставав розлюченим, як тільки переступав поріг дому. Він скаржився, що не може відпочивати після роботи, бо навколо свинарник. Чоловік брався за ганчірки і драїв все до блиску. Син також попадав під гарячу руку батька і чув у свою сторону багато криків й докорів.
Інна дивилася на все це і думала, чи точно у її чоловіка все гаразд з головою.
Останню краплею для Петра стала запіканка його матері, яку Жанна Борисівна передала для Сильвестра. Невістка абсолютно забула про цей милий жест і залишила страву в пакеті.
Чоловік знайшов запіканку на нюх, а коли побачив, що вона вкрилася цвіллю, то почав кричати і жбурнув страву в Інну.
– Скільки це може тривати? – обурювався він. – Я цілими днями пропадаю на роботі, а ти досить того, що сидиш вдома, так ще й безлад навколо наводиш! Нічого тебе не хвилює, окрім філософських книг! Все! Годі!
Інні сумно, що її шлюб розпався через таку дурницю. Вона не знає, що робити в цій ситуації. Змиритися і відпустити Петра чи зводити його до сімейного психолога, щоб той допоміг чоловікові вправити мізки?
Здається, серйозних проблем в подружжя не було. Чи діло в зіпсутій запіканці?
А як ви вважаєте, хто має рацію в цій ситуації? Як вчинити Інні? І наскільки для вас є важливим порядок навколо?
