Він подивився в її красиві, карі очі. Вона дивилася на чоловіка віддано і з любов’ю …

Леонід прокинувся рано вранці. Солодко позіхнувши, поцілував сплячу дружину і тихенько вийшов з кімнати. «Сьогодні субота, потрібно збігати в магазин. Порадую своїх теплими булочками»- подумав чоловік і пішов одягатися.

Зазирнувши в кімнату сина, Леонід посміхнувся від розчулення. Його маленька копія, п’ятирічний Артемко, тихенько сопів і посміхався чогось уві сні.

«Як же мені все-таки пощастило з Аліною. У мене ідеальна дружина: красуня, розумна, добра, турботлива … »- він міг до нескінченності перераховувати гідності коханої дружини, але як раз підійшла черга в булочній.

– Доброго ранку! Вам як завжди з маком і повидлом? – посміхнулася мила продавчиня.

– Так. Будьте люб’язні, – ввічливо відповів Леонід.

– Ваші ще відпочивають? – підтримала розмову жінка.

– Так. Сплять ще. Нехай відпочивають, вихідний як ніяк!

Чоловік вийшов з булочної, а продавчиня тоскно дивилася йому вслід.

– Бачила? – звернулася до напарниці. – Одного не зрозумію, де вони таких мужиків знаходять? Красень, непитущий, а дружину з сином як любить!

– Де де? Виховують! Ось вона спить спокійно, а він за булочками теплими бігає! Мого Вітьку, в житті не змусиш в магазин сходити. Все на мені … – вимовила жінка.

Леонід йшов весняним містом і посміхався сонячним променям, які пробивалися через листя на деревах. «Потрібно завтра пікнік організувати. Погода чудова, чого вдома сидіти?» – розмірковував він.

У під’їзді, чоловік підійшов до поштової скриньки перевірити пошту. За тиждень там зібралася велика стопка газет, реклам. Несподівано з купи випав лист. «Дивно. Чистий конверт, без адреси одержувача і відправника»- подумав чоловік і відразу ж відкрив його …

Від побаченого, у Леоніда пішла земля з під ніг. Чоловік примружився, потім різко відкрив очі. Йому начебто хотілося прокинутися від якогось страшного сну. На знімках була його Аліна, з якимось чоловіком. Пара обіймалася, і закохано дивилася один на одного.

«Цього не може бути … Напевно, хтось просто пожартував, а ці фото – звичайний фотомонтаж!» – Леонід намагався знайти хоч якесь виправдання вчинку дружини.

Але придивившись уважніше, він зрозумів, що фотографії хорошої якості. Знімки були зроблені в різні пори року, і в різних місцях. Версія про те, що Аліна зустріла випадково друга дитинства, теж відпадала.

На ватних ногах він піднявся в квартиру. Аліна вже прокинулася, і готувала синові кашу.

– Доброго ранку, коханий! Ти вже з булочками? – мило посміхнулася Аліна, і хотіла обійняти чоловіка.

Леонід відсторонив дружину, і кинувши покупки на стіл, пішов до себе. Аліна нічого не розуміючи, кинулася за чоловіком.

– Льоня, щось сталося? Ти чимось засмучений? – занепокоїлася жінка.

Він подивився в її красиві, карі очі. Вона дивилася на чоловіка віддано і з любов’ю … «Як? Як же вона могла? Адже я сліпо довіряв їй!»

– Ось! Поясни, що це значить? – він кинув конверт до її ніг. Фотографії розсипалися по всій підлозі. Аліна застигла в жаху від побаченого. Жінка швидко почала збирати фото, ніби хотіла їх заховати.

Леонід уважно спостерігав за діями дружини. Зацькований, розгублений погляд. Аліна взяла паузу, придумуючи на ходу хоч якесь виправдання.

– Коханий, пробач! Я зараз все поясню. Це зовсім не те, що ти подумав … – заїкалися Аліна, не знаючи, що робити. – Цим фото вже сто років! – намагалася посміхнутися жінка.

– Тільки не бреши! На одній з фотографій, ти зі стрижкою, яку зробила тиждень тому! Значить так! Мені не потрібні твої пояснення, у тебе година часу на збори! – грізно сказав Леонід.

Аріна дивилася на чоловіка і не впізнавала. Порожній, жорстокий погляд … Жінці стало ніяково, за вісім років їх шлюбу, вона ніколи не бачила чоловіка таким чужим …

– Льоня, пробач мені, дурі! – жінка заплакала і стала на коліна. – Подумай про сина! Як він без тебе буде?

– Ти помиляєшся, Аліна! Артем залишиться зі мною! Іди, зараз же. Я своїх рішень не змінюю!

Жінка впала на підлогу і гірко заплакала. Льоня ніколи не міг дивитися спокійно на сльози дружини. В якийсь момент, чоловікові захотілося обійняти її і заспокоїти. Взявши себе в руки, чоловік вийшов з кімнати.

– Так, і по два рази я також не звик повторювати! – обернувшись на порозі сказав Леонід.

Льоня одягав сина на вулицю, коли в кімнату увійшла заплакана дружина.

– Я не залишу дитину. Якщо ти проганяєш мене, то ми підемо з Артемом разом, – схлипнула Аліна.

– Синку, біжи надвір Я зараз наздожену! – Леонід провів малюка і закрив двері.

– Аліна, я не хочу виглядати нікчемою, не змушуй мене відправити ці фото твоєму батькові.

Іди мовчки, я на тебе зла не тримаю. Може, з тією людиною ти будеш щасливішою. Моєму синові дай спокій! – спокійно сказав Леонід.

Аліна зблідла, і опустивши голову присіла на диван.

– Я прошу … Не говори батькові! Не забирай у мене і батьків теж … – прошепотіла жінка.

Батько Аліни, був строгих вдач. Генерал-майор, ніколи б не пробачив дочці подібної поведінки. Жінка знала його круту вдачу …

– Не хвилюйся. Якщо ти, не залишиш в спокої сина, то все залишиться між нами. Зараз, я йду гуляти з Артемом. Ми повернемося через дві години. Будь люб’язна, визволи мене від твоєї присутності. З сином я сам поговорю …

***

Минуло десять місяців …

– Таточку, мама скоро повернеться з відрядження? – запитав сонний Артемко. – Вона мені тільки що снилася … Я так скучив … – вимовив сумно малюк.

– Синку, тобі хіба погано з татом? – Льоня обняв сина, і притиснув його міцно до себе.

– Добре. Тільки з мамою краще! – заскиглив хлопчик.

– Йдемо вмиватися, сьогодні до нас бабуся Валя, з дідом Василем приїдуть. Потрібно прибрати.

– Ура! Бабуся з дідусем приїдуть! – закричав від захвату Артем.

Батьки Льоні були в курсі, що син розлучився з невісткою. Вони раз у місяць відвідували їх. Люди похилого віку привозили купу подарунків онукові, а Валентина, весь день стояла біля плити. Жінка пекла пироги, варила смачний борщ. Вона не розуміла, як Аліна могла піти від сина і внука. Але намагалася не втручатися в їхні стосунки.

Льоня сидів з батьком в кімнаті. Чоловіки розмовляли і грали в шахи. Артем крутився на кухні біля бабусі, допомагаючи їй ліпити пиріжки.

– Льоня, я ніколи не питав … Може скажеш мені по секрету, що у вас сталося з Аліною?

Ми з матір’ю, вважали вас ідеальною парою …

– Вона зрадила мені … – тихо вимовив Леонід. Потім поліз в шафу, і дістав з полиці фотографії. –

Ось, полюбуйся!

– Це все? – здивовано запитав Василь.

– Тату, ти в своєму розумі? Потрібно ще що-небудь для розлучення? – здивувався Льоня.

– Не хотів як то кажуть, виносити сміття з хати … Знаєш, у нас з твоєю матір’ю теж не все гладко було. Але нічого, ми зуміли пережити той важкий період, і все життя живемо в любові і щасті! – сказав батько.

– Ти хочеш сказати, що зраджував матері? – здивувався чоловік.

– Ні. Я не зраджував …

– Що ?!

– Так, Льоня. Колись, Валентина зрадила мені. Ніде правди діти, було дуже огидно і боляче. Але все ж, я зумів взяти себе в руки і пробачити її. Знаєш, я жодного разу в житті не пошкодував про свій вчинок.

Зрозумій, ми люди, а це значить, що нам властиво робити дурні помилки. Подумай про мої слова. Може варто дати шанс Аліні?

– Навіть не знаю, що тобі відповісти …

– Потрібно вміти прощати, синку! – сказав тато.

Батьки поїхали, а Льоня не міг прийти в себе. Він вважав свою матір мало не святою … І зараз так вважає … Всю ніч чоловік провів у важких роздумах, а вранці набрав номер подруги Аліни.

– Доброго ранку, Віка. Де зараз Аліна? Ти у курсі? – прямо запитав чоловік.

– Привіт … Точно не знаю, я її дуже давно не бачила …

– Як? Вона звільнилася з вашої фірми?

– Так. Місяців десять тому. Наскільки я знаю, Аліна живе в квартирі своєї тітки. Ніби як в повному ув’язненні. Принаймні, зі мною вона навіть по телефону не хоче спілкуватися.

– Я зрозумів. Дякую! – промовив чоловік.

Через дві години, Леонід з сином стояли біля дверей знайомої квартири. Він не відразу впізнав в сивочолій жінці, свою колись красуню дружину. Аліна була дуже блідою, з опухлими від сліз очима.

– Ти?! – здивувалася жінка. Побачивши сина, Аліна присіла і обняла хлопчика. – Синку, я так скучила!

– Мамочко, підемо додому! – зрадів Артем.

Леонід увійшов в квартиру, в якій мешкала Аліна. Вся кімната була заставлена ​​картинами.

Жінка малювала їх сім’ю, життєрадісну, веселу і щасливу. На всіх картинах вони були втрьох, і міцно трималися за руки.

– Це твої роботи? Приголомшливий талант! – вимовив Леонід.

– Так. Тобі подобається? Мені дуже приємно…

Вони довго дивилися в очі один одному. Навіть з сивим волоссям, Аліна була прекрасною. Чоловік помітив, що в її очах немає колишнього блиску, одна туга і печаль …

– Ти зможеш коли-небудь пробачити мені? – пересохлими губами прошепотіла жінка.

– Уже … Уже пробачив, – опустив голову чоловік.

Льоня взяв дружину за руку, обійняв їх з сином, і нарешті відчув себе щасливою людиною.

Як ви думаєте, варто було пробачати Аліні її зраду?

Ira
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector