Він відкрив двері своїм ключем. Тиха музика. На підлозі – чужі чоловічі кросівки. Олег завмер у коридорі з букетом, пакетом із шампанським і маленькою коробочкою в кишені.

Він відкрив двері своїм ключем.

Тиха музика. На підлозі – чужі чоловічі кросівки.

Олег завмер у коридорі з букетом, пакетом із шампанським і маленькою коробочкою в кишені.

– Дарино? – крикнув він.

Із спальні:

– Чорт… – чоловічий голос.

Олег влетів у кімнату.

На ліжку – Дарина в його сорочці. Поруч Андрій, босий, з її телефоном у руці.

Секунда тиші.

Потім Олег засміявся. Нервово, сухо.

– Ні, ну це навіть не банально. Це дешевше. Я тобі діаманти привіз, а ти собі – журналіста.

– Не починай театр, – різко сказала Дарина, підтягуючи ковдру. – Раз уже зайшов, давай без істерики.

– Без істерики? – він підняв букет. – Я з відрядження прилетів раніше на твій день народження.

– На машині приїхав, не "прилетів", – кинув Андрій.

Олег глянув на нього:

– А ти взагалі рота не відкривай у моїй квартирі.

– Нашій, – відрізала Дарина. – Я тут теж жила.

– На всьому готовому ти тут жила.

– О, почалось. Я знала, що ти цим тицьнеш. Квартира, гроші, "я ж для нас старався".

– А ти для нас що робила? Ліжко гріла? Не мені, як бачу.

Андрій встав.

– Слухай, досить принижувати її.

– Ти серйозно? – Олег зробив крок до нього. – Ти спиш із чужою дружиною і будеш мені тут про приниження?

– А ти зручно влаштувався, – сказала Дарина. – Вічно на роботі, вічно "проєкт", "офіс", "ще трохи потерпи". Тобі потрібна була не дружина. Тобі потрібен був хтось, хто буде красиво чекати вдома.

– То треба було піти, а не тягати сюди цього клоуна.

– А ти б відпустив? – вона вже майже кричала. – Ти навіть дітей планував, як пункт у календарі. "Ще рік, а потім клініка". Ти мене хоч раз спитав, чого хочу я?

– Не перекладай. Зрада – це не "мені не вистачало уваги". Це зрада.

– А брехня, що в тебе "все для сім'ї", – не зрада?

Він витяг коробочку з кишені, відкрив, глянув на брошку і кинув на ліжко між ними.

– Ось. За вірність.

Дарина навіть не глянула.

– Забери. Мені від тебе вже нічого не треба.

– Та ні, тобі треба. Просто не від мене.

У цей момент двері квартири були прочинені, і в коридор уже заглядала сусідка тьотя Ніна.

– У вас усе нормально? Тут крики на весь поверх…

Олег голосно, не обертаючись, сказав:

– Так, усе чудово. Просто дружина святкує день народження завчасно. З чужим чоловіком. За мої гроші.

Тиша.

Тьотя Ніна ахнула:

– Господи…

– Не смійте! – Дарина схопилася з ліжка. – Не смійте виставляти мене повією перед усім під'їздом!

– А ким тебе виставляти? Гостею?

Андрій різко вліз:

– Припини, ти вже перегнув.

Олег повернувся до нього:

– Перегнув? Ти в мене в хаті, в моєму ліжку, з моєю дружиною. Але перегнув – я?

– Не твоя вона, – кинув Андрій. – Людина – не майно.

Олег фиркнув:

– Сказав одружений мужик, який приїхав трахати чужу жінку, поки його дитина вдома з температурою, мабуть.

Андрій зблід.

– Ти рот закрий.

– Влучив?

Дарина різко подивилась на Андрія:

– Дитина хвора?

– Та це не його справа…

– Дитина хвора? – уже кричала вона.

– У неї просто нежить, не починай.

Дарина засміялась. Зло, коротко.

– Прекрасно. Один купує любов брошками, другий бреше навіть на вході. Який у мене шикарний смак на чоловіків.

Тьотя Ніна ще стояла в коридорі. Десь унизу гримнули двері – хтось іще вийшов послухати.

Олег повільно поставив шампанське на тумбу.

– Збирайся, – сказав він Дарині. – Сьогодні ж.

– Нікуди я вночі не піду.

– Підеш до нього.

– Я не казав, що вона поїде до мене, – буркнув Андрій.

Усі троє завмерли.

Дарина повільно повернулась до нього:

– Що?

– Ну а що ти дивишся? У мене дружина. Донька. Ти ж знала, що я нічого не обіцяв.

Олег навіть усміхнувся.

– Оце вже гарно.

– Замовкни! – крикнула Дарина одразу на обох. – Обоє замовкли!

Вона схопила зі столика телефон, букет троянд штовхнула ногою вбік і подивилась на Андрія так, ніби вперше його бачила.

– Тобто ти трахав мене рік і зараз навіть не можеш сказати "поїхали"?

– А ти рік спала з ним і будувала з себе жертву, – кинув Олег.

– А ти рік нічого не бачив, бо тобі було зручно не бачити!

– Мені? Зручно? Я пахав як кінь!

– Ніхто не просив! – вона майже зірвала голос. – Тобі подобалося бути "ідеальним чоловіком", щоб потім тикати цим у морду!

У коридорі хтось тихо сказав: "Та ну…"

Олег відступив до дверей.

– Лишайтеся, – сказав він. – Один без хребта, друга без сорому. Ідеальна пара.

Він вийшов.

Через секунду повернувся, узяв із тумби шампанське, подивився на них і кинув:

– Хоч за мій рахунок доп'єте. Це ви любите.

Valera

Популярне