Ми з чоловіком живемо у місті. У нас двоє діток. Старший син, якому 11, і молодша дочка Алінка, якій лише півтора року.
Ми, звісно, любимо свою квартиру, на яку заробляли самі, але інколи втомлюємось від міського життя. І їдемо до батьків мого Романа, в дачне селище. Вони там мають великий будинок, своє подвір’я, чисте повітря.
Цього року ми вирішили переїхати туди на ціле літо, якраз поки у сина канікули, я була у декретній відпустці. А чоловіку на роботу добирався машиною.
Як тільки ми прибули, свекруха вручила мені одяг для роботи, фартух і дала обов’язки, які я повинна виконувати. Сказала, щоб я займалась приготуванням їжі, прибиранням і пранням. А вона буде поратись на городі. Попри те, що у мене була маленька дитина, за якою ще треба дивитись, я погодилась. Все зроблю – не проблема. Я роботи не боюся.
Я навіть перепитала, чи їй допомога на городі не потрібна, та Наталія Вікторівна запевнила, що там впорається сама.
Всі доручені справи я виконувала, а вже о 10 годині вечора лягала спати, була втомлена. Ще й Алінка вночі могла прокидатись, вередувати. Та й вранці потрібно було швидше встати, щоб сніданок для усіх приготувати. Старший син стільки уваги не потребував, як дочка, але і йому час потрібно було приділити. Одяг попрати, витягти, розвісити, зібрати попрасувати, поскладати – вже пів дня займає.
Я думала, що все нормально. Та свекруха все частіше кидала незадоволені погляди. Тоді я знову запитувала: чи треба щось полити, чи прополоти на городі? А вона далі” Сама, та й сама”.
Одного вечора чоловік приїхав додому, а Наталя Вікторівна одразу потягла його до себе в кімнату, я саме вечерю готувала і з донькою гралась.
Я зрозуміла, що щось не так. Чоловік вийшов сам і почав говорити, що мама жалілась на мене. Мовляв, я погана господиня і ледарка. Не хочу їй допомагати і тому подібне.
На городі жодного разу не була. Не проявила ініціативи!
Їжа їй моя геть не подобається, таку тільки свиням.
За старшим сином не дивилась, його бджола вжалила. Погана мати!
Пранням займаюсь надто довго! Тягну час!
Я була в шоці з цих слів. Найсмішніше те, що вони геть не відповідають дійсності.
Тарілку вона аж облизувала після обіду і за ще однією порцією верталась. Я мовчати не стала. Зі свекрухою посварилась. Після того випадку в її дім ні ногою! Краще вже в місті сидітиму. Зате точно знатиму, що ніхто мене не обмовить!
А ваша свекруха обмовляла вас?
