Сутінки. Селянин сидить біля свого будинку і насолоджується прохолодним повітрям. Неподалік звивалася дорога, яка вела до села.
На горизонті з’явився чоловік, який, побачивши старого, подумав: “Ледача людина. Нічого не робить, лише двері дому підпирає”.
Пізніше там проходив ще один, у якого промайнуло в голові: “Якийсь Дон Жуан сидить і виглядає за молодими дівчатами”.
Останнім в село повертався лісник. Він подумав: “Ця працелюбна людина цілий день трудилася і нарешті насолоджується заслуженим відпочинком”.
Насправді важко щось сказати про селянина, який сидить у себе під домом, але можна багато що розповісти про трьох подорожніх: перший – ледар, другий – бабій, а третій – трудівник.
Все, що виходить з наших вуст характеризує в першу чергу нас самих. Тим паче це стосується тих ситуацій, коли ми обговорюємо інших.
У науковій психології існує визначення цього явища – проекція. Іншими словами, це захисний механізм, при якому людина приписує зовнішньому світу те, що належить до її внутрішнього стану.
А ви згідні з цією думкою? Чи помічали таку закономірність?
