Всі мріють знайти свою другу половинку. Саме ту людину, з якою захочеться жити до кінця днів. І кожна закоханість нібито говорить: «Ось вона, та сама». Але потім все проходить і починається спочатку.
Статистика говорить, що перед тим, як знайти свою справжню любов, людина закохується близько 7 разів. Водночас, шанси прожити щасливе спільне життя з першою коханою не такі малі – близько 40%. Іншими словами 2 з 5 чоловіків одружуються зі своїм першим великим коханням.
Але статистичні показники – тільки цифри, які не мають відношення до справжніх почуттів. І сьогодні ми розшукали для тебе 8 душевних коротких історій про любов.
1. В той момент я зрозумів, як сильно потрібно любити жінок. Зустрічаю незнайому бабусю в підземному переході з двома пакетами продуктів і як вихована людина допомагаю дотягнути їх наверх. Вона дякує, потім трохи ніяковіючи просить провести до найближчого двору. Виявляється, вона поспішала дійти скоріше, адже її завжди зустрічає чоловік.
Майже сліпий дідусь повільно йде по двору, щоб зустріти кохану і донести важкі пакети з продуктами додому. Мимоволі згадалося, як я відмовлявся зустріти дівчину з магазину або поїзда, просто тому, що мені було лінь.
2. Виявили ящик листів в підлозі квартири. Якась Анна писала Івану, як вони виживають з дітьми в обложеному місті. Запам’яталися рядки з останнього листа: «Дуже чекаємо тебе, Іванку. Більше писати не можу, олівець закінчився. Але ми будемо думати про тебе. І ти думай. Дивись в небо і думай про нас».
3. Ще в юності поставили діагноз – безпліддя. Зустрічався з дівчиною півтора року, боявся сказати про свою проблему, але коли вона все дізналася – просто пішла. Рік переживав. Були швидкоплинні стосунки, які нічого не принесли.
Пару місяців тому познайомився з дівчиною, закохався шалено. Вчора наважився розповісти про безпліддя. Був готовий до будь-якого розвитку подій. Але вона тільки глянула на мене і сказала: «У майбутньому дитину можна з дитбудинку взяти …». Скоро відсвяткуємо весілля.
4. У мами проблеми з серцем. Коли батько їде на тиждень у відрядження – я приїжджаю у квартиру і проводжу час вдома. Вчора сидимо, чекаємо батька, а його все немає. Мама сидить, хвилюється: бліденька, худенька і красива. На перший погляд – спокійна, як Снігова королева, а руки тремтять.
І тут замок клацнув, входить батько. Мама до нього, вчепилася в покрите інеєм пальто, плаче, щось бурмоче невиразне. Він притискає її міцніше, а я стою і посміхаюся. Його любов – кращі для неї ліки.
5. Познайомилася з хлопцем по скайпу. Розумний, начитаний, веселий, вихований. До того ж, приємної зовнішності. Довгі розмови в онлайні, важливі зізнання. Але приїжджати побоювався. Поїхала сама в гості до нього за тисячу кілометрів. Виявилося, що він інвалід, не ходить. Разом провели три місяці, скоро одружимося. Для мене він найкращий. Мій професор!
6. В 18 років у мене виявили пухлину мозку. Думала, що все скінчено: рак і швидка смерть, як інакше? Хлопцеві сказала, що все розумію і не ображуся, якщо він піде. Але він уперся: «Не покину, і все». І навіть розмови на цю тему заборонив.
Пухлина доброякісна, як виявилося. Мені вже 21. Разом 2 роки, ростимо доньку. Ніколи не забуду його підтримку в той жахливий рік.
7. Пам’ятаю, студенткою примчала в лютому на сесію до Києва з південного містечка. У нас навіть тоді, в кінці зими, було тепло. І я по дурості приїхала на іспити в легкому пальто і туфлях на шпильці. А столиця мене зустріла на наступний день справжньою лютневою погодою: сніг і 26 градусів морозу.
Іду в академію і думаю: «Боже, що ж я буду робити тут три тижні в такий мороз?». Підходжу до входу, а там мене чоловік зустрічає (він вже на небесах) з сумкою. Мобільників тоді ніхто і не бачив ще. Питаю: «Ти як тут?». Каже: «Подивився прогноз погоди, зібрав теплі речі, на поїзд, і до тебе».
8. Зустрічалася з хлопцем півтора року. Одного разу поїхала сама на ковзанку і зламала ногу. Увечері телефонує, каже, що приїде на пару днів. Відповідаю, що мені до лікаря треба на рентген, перелом ноги … І він зник. Просто пропав.
Через рік познайомилася з чоловіком. Через пару тижнів застудилася. Сиджу загорнувшись в три светри вдома. Подзвонила, сказала, що захворіла, побачимося нескоро, коли вилікуюсь …
Через пару годин дзвінок у двері. Стоїть з важкою сумкою, каже: «Швидка допомога прибула». Зварив курячий бульйон, мед, лимони приніс. Справжній цілитель.
Вже 6 років з ним разом, а той хлопець досі дзвонить і хоче повернутися до мене.
Ці історії доводять, що любов існує. І вона криється не в книжках і не в затягнутих мильних серіалах з екрана телевізора. Її створюють мільйони звичайних пар, про які не пишуть книги і не знімають фільми. Вона народжується в стосунках людей, які вміють не тільки отримувати, але й віддавати. Які піклуються про близьких так само, як про себе.
Може, у тебе є любовні історії, які ти хочеш розповісти? Тоді сміливіше пиши їх в коментарі.
