Коли 24 лютого стало відомо, що росія розпочала повномасштабну війну проти України, навіть подумати не могла, що окупанти візьмуться за Харків.
З маленькою дитиною перебувати на території, де відбуваються постійні бойові дії, було просто нереально страшно, тому ми з чоловіком зібрали усе необхідне і вирішили пожити трохи в його родичів в Ужгороді.
Ті нас радісно зустріли, виділили нам у своєму будиночку аж 2 кімнати, тому ми були дуже задоволені. Хто ж знав, що за тиждень наше життя перетвориться на справжнісінький фільм жахів?
Почалося все з того, що бабуся Олега запропонувала нам кави. Варто було мені лише поглянути на ті помиї — як вже нудота до горла підступала.
Перший раз випила через силу — не хотіла ображати Валентину Степанівну, але коли переді мною наступного ранку поставили точно такий же напій — не могла себе пересилити.
Чоловік вирішив підглянути, як його бабуся готує каву — раптом то ми просто такі балувані.
Заходить до кухні, а жінка зливає усі недопитки з чашок в одну велику миску, ставить її на плиту і ще раз розігріває…
Та то було ще пів біди! Одного разу я стала свідком такого дійства, про яке мені хочеться забути, як про страшний сон.
Тітка Дмитра варила пельмені для всієї родини. Я хотіла їй допомогти, але вона сказала мені ні про що не турбуватися — вона все зробить сама.
І зробила! В брудну раковину висипала усю їжу, а потім по одній пельмешці виловлювала і клала в тарілку.
Після того ми з чоловіком вирішили, що будемо харчуватися окремо, хоч його рідні це було зовсім незрозуміло.
Дядько Петро теж відзначився. В його кімнаті знаходилася цілісінька радіостанція — десятки приймачів, які він міг вмикати одночасно… Працювали вони 24 години на добу без вихідних. Ні поспати, ні посидіти в тиші було неможливо. А як в такому шумі вкладати дитину?
Їхній молодший син — той взагалі дивак-диваком. Їсть лише сире м’ясо та овочі. В секті якійсь, чи що… Так і не зрозуміла.
Треба було бачити, як він уплітає за обидві щоки щойно куплений фарш — таке видовище не для людей зі слабкими нервами.
Ми більше не могли там залишатися — винайняли квартиру і переїхали.
Я, звісно, дуже вдячна родичам за їхню гостинність і милосердя, але їхній спосіб життя ніяк не вписується в мою картину світу.
Редакція “Цікаво про” підтримує молодих людей у їхньому рішенні. Краще переїхати на орендоване житло. Так, вони втратять гроші, але краще пожертвувати матеріальним, ніж хорошими стосунками з дивакуватими родичами, які просто звикли жити по-своєму. Не дарма кажуть, що улюблена родина та, яка далеко від тебе живе…
Що з цього приводу думаєте Ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото ілюстративне
