Життя для себе або існування заради дітей – важке для батьків питання, яке складно врегулювати. Ще гірше, коли тати і мами здобували все своєю працею, а їх спадкоємці тільки і мріють прийти на все готовеньке.
У романі «Ідіот» Федір Достоєвський згадує таке поняття, як «нахабство наївності». У ситуації, яку ми опишемо в нашому матеріалі, діти наївно вважають, ніби батьки одразу пожертвують заради них комфортом. Навряд чи в цьому випадку можна знайти правих і винних, є лише низка думок. А конфлікт батьків і дітей полягав в наступному.
Життя для себе
«У батьків величезна трикімнатна квартира, а наша однокімнатна дуже тісна. Спочатку місця вистачало, але діти росли, вільна територія все зменшувалася. Ми планували виділити кожній дитині зону особистого простору, але приміщення стало настільки затиснутим, що ми почали проходити між меблями боком.
Квартира дісталася нам за хорошою ціною, з самого початку життя окремо від батьків здавалася мрією. Тепер же дітям абсолютно немає де розгулятися! Батько, коли гостював у нас, помітив тісноту і незручності, запропонував переїхати до них, а цю квартиру здавати за гроші. Мати відповіла рішучою відмовою і згадала про “життя для себе “.
Розсудити без образ
Сперечатися я не став, адже батьків не перевиховаєш, як вони вирішили, так і буде. Але чому ж вони не розглядають варіант обміну квартирами? Нам з дітьми було б дуже комфортно в трикімнатній квартирі, а батько з матір’ю могли б переїхати в однокімнатну.
При цьому вони удають, що натяків абсолютно не розуміють. Взагалі не розумію всю суть цього “життя для себе”. Інші батьки якраз живуть-таки заради дітей і онуків, намагаються спростити їм життя і від цього стають тільки щасливішими.
Що в підсумку
Після цієї розмови я прийняв рішення накопичити грошенят і обміняти нашу однокімнатну на більш простору квартиру. Поки що можна ще потерпіти. І все ж життя в тісноті робить сім’ю більш згуртованою. Сподіваюся, що в майбутньому вийде здійснити задумане і нам нарешті дістанеться гарне гніздечко».
Хоча з боку ці пропозиції обміну квартир здаються комічними, а «життя для себе» в сучасному суспільстві стає трендом, існує все ж певний мінімум, який батьки можуть дати дітям. Йдеться про гідне виховання, освіту і, по можливості, допомогу з працевлаштуванням. Купівля окремої квартири – це вже приємний бонус, але далеко не обов’язок.
Звичайно, відпускати дитину на всі чотири сторони після досягнення нею 18 років занадто жорстоко, але і задаровувати її квартирами і жертвувати своїм комфортом теж не комільфо. Втім, у кожного знайдеться своя думка з цього приводу. Головне – бути батьком в повному сенсі цього слова, а не тільки ним називатися.
А що ви думаєте з приводу цієї ситуації?
