Вони довго, до самих зірок, сидять на новому ґанку і тихенько розмовляють про все на світі. На її колінах спить щеня. Ніч пахне травою, свіжою дошкою, яблуками і м’ятою,

Її питають: «Де ти проводиш відпустку? Чому не їдеш на море? Там пісок, мушлі і медузи!»

А вона знизує плечима і їде в село, обіймає свою рідну неньку, їсть з куща черешню, п’є смачний чай з самовара. Ледь прокинувшись, звернувши в вузол довге руде волосся, в просторому платті без рукавів, босоніж відлітає на річку, з розгону падає в прохолодну воду, посміхається наляканим качкам, слухає, як мальки м’яко тикають носами в ноги.

Після сніданку, у великих чоботях, ходить в ліс по гриби і суницю. Гриби вони смажать з картоплею, з суниці варять варення. А чай готують такий, що п’ють потім по дві-три чашки: з листом смородини, черешні, малини, зі шматочками яблук, з лимоном, з м’ятою або мелісою.

Приходить сусідка, старенька тітка Ліза, приносить козячий сир в подяку за книги, які вона бере читати з маминої бібліотеки. Старенькій вже за 80, всім на подив читає запоєм, особливо полюбила Агату Крісті. Знімає свої крихітні тапочки біля порога, милостиво застигає біля книжкової шафи, вибирає відразу 2-3 книги, складає в чисту ганчір’яну сумочку.

П’є чай з цукром, поправляє білу просту хустинку, розповідає про приблудного цуценя, який забрів на бджолину пасіку, де господарюють її дід (чоловік) з онуком Михайликом.

«Звик, мабуть, на своїй МНС всіх рятувати, ось і пригрів бездомного. І як він з ним буде? Адже цілодобово на роботі», – переживає тітка Ліза за онука, який працює рятувальником.

А ввечері, коли спека спадає, вони з мамою поливають кабачки, огірки, солодку молоду моркву, один одного і сміються. Ну як діти …

Вночі вона прокидається. Крізь відчинене вікно чути спів солов’я, стрекотіння цикад, тупіт їжачків, шурхіт трави. Легкий вітерець ворушить тюлеву фіранку …

В один із днів, навантажений трилітровою банкою меду, заходить онук Михайлик. Він два метри зросту, широкоплечий, а в кишені сорочки, пригрівшись, солодко спить пухкеньке щеня. Мама вибирає для гостя найбільший кухоль, наливає запашний чай, пропонує теплі пиріжки з черешнею. З відкритої банки пахне сонцем, медом і волошками. За любов до книг Агати Крісті Михайло кличе свою бабусю «міс Марпл», хвалить пиріжки і чай, обіцяє оновити їх старенький продірявлений ґанок.

Він стругає дошки, випилює потрібний розмір з такою вправністю, що дивитися на нього одне задоволення.

А потім вони довго, до самих зірок, сидять на новому ґанку і тихенько розмовляють про все на світі. На її колінах спить щеня. Ніч пахне травою, свіжою дошкою, яблуками і м’ятою, а собака молоком і дитинством.

У них попереду ще два тижні відпустки, щоденних щасливих зустрічей, довгих вечірніх посиденьок, ніжних слів, теплих обіймів і солодких поцілунків. А через два тижні мама з бабусею Лізою будуть довго махати услід машині своїми маленькими долоньками і витирати тихі сльози фартухом …

Вона вийде на роботу, буде пригощати колег варенням з черешні і медом, вислуховувати їх скарги на те, як дорого нині стало відпочивати на морі, непомітно для всіх розглядати покусаний собакою ремінець на босоніжках і мріяти про те, як увечері, після роботи, вони з Михайлом поїдуть до книгарні і куплять багато-багато книг Агати Крісті. В подарунок. Найближчим і найдорожчим. 

Де ви проводите відпустку: на курортах чи у затишних рідних селах?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ira
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector