Свою сім’ю я була готова ставити в приклад будь-кому. Мене виховували у щасливій родині. У мами з татом були дуже довірливі відносини, вони завжди все обговорювали: претензії, проблеми, хороші моменти. Ніколи не мовчали.
Так вони прожили ось уже 25 років, відсвяткували “срібне весілля”.
У нашої сім’ї є бізнес. Живемо ми з прибутку магазинів одягу. Батьки ще після весілля, усі подаровані їм гроші, вклали у відкриття власної справи. І не прогадали.
Раніше він був один, а тепер ціла мережа. У нашому місті 4 магазини і у сусідньому – 2.
Незабаром був мамин день народження. Тато в цей день на роботу старається не виходити, проводить його з дружиною. Намагається вирішити усі справи, які потребують його присутності завчасно.
Як прикро було дізнатись, що уся ця ідеальна картинка ніщо інше, як ілюзія, образ.
У той день батько сказав, що їде у сусіднє місто, перевірити роботу магазину. А я зібралась у ювелірний магазин у торговому центрі на околиці міста. Уявіть моє розчарування, коли я побачила там тата з якоюсь молодою “фіфою”, що аж виверталась біля нього, вішалась на шию, в буквальному значенні. Тут не могла бути ніяких сумнівів. У батька була коханка.
Наступного дня він удавав зразкового сім’янина, дарував мамі квіти, модну норкову шубку і говорив палкі слова кохання.
Я не розумію, як можна бути таким лицеміром? Мені було неприємно дивитись на цю всю брехню.
А мама ж нічого не підозрює. Вона просто світиться від щастя.
Я зараз на перетині двох шляхів, а який вибрати не знаю. Даремно, я опинилась втягнутою в цей обман!
Сказати мамі? Але це розіб’є їй серце.
Промовчати? Тоді вона буде сліпо довіряти обманщику! Або ще гірше, дізнається сама і ображатиметься, що я не розповіла раніше..
Як ви думаєте, як краще вчинити у такій ситуації?
