На святкування першого дня народження нашого сина прийшло багато родичів. Через таке скупчення людей малюк захворів. Ми з ним опинилися в інфекційній лікарні.
У палаті було ще 5 дорослих і 6 дітей. Спочатку я думала, що у когось двійня, але згодом помітила, що до одного дитячого ліжечка ніхто не підходить. Ніхто не звертав увагу на плач того немовляти, Він практично був сам по собі. Медсестри лише у потрібний час годували і робили уколи.
Згодом я дізналася, що від цієї дитинки відмовилися. Я почала ще більше за нею спостерігати. Малюк мав гарні великі очі, а його зовнішність нагадувала представників східних національностей.
Незважаючи на те, що хлопчикові було всього два тижні, він дивився на мене так, ніби розуміє все, що відбувається навколо. Навіть коли йому робили лікувальні процедури він мовчки терпів біль і незручності, хоча інші діти голосно плакали й пручалися.
Пізніше я помітила, що від самотнього малюка погано пахне. Я попросила медсестру змінити йому памперс, але та сказала, що за це їй не доплачують. Довелося робити все самостійно. Я жахнулася, коли вперше розділа хлопчика. Мабуть, його мили і переодягали раз в день. Про це свідчили численні подразнення й висипи.
Оскільки у догляді за дітьми я вже дещо тямила, то намастила шкіру хлопчика спеціальними кремами і дала йому кілька речей з гардероба сина.
Пізніше прийшла медсестра і принесла чергову суміш малюку. Проте цього разу він неохоче хотів її їсти. Через плач ми перевірили баночку, а там – холодна каша. Її просто витягнули з холодильника і навіть не спробували підігріти. Це було останньою краплею.
Усі пацієнтки, які були в тій палаті, спільними силами написали скаргу на медичний персонал закладу. Одна жінка навіть розповіла про це в соціальних мережах. Не повірите, але буквально через кілька годин знайшлися нові речі для дитини, якісні суміші, засоби гігієни.
Ситуація набула такого розголосу, що нам навіть вдалося знайти сімейну пару, яка була готова всиновити хлопчика.
Хочу звернутися до всіх людей: творіть добро і ніколи не будьте байдужими до чужого горя!
А що ви думаєте про цю ситуацію?
