Я приготувала смачну вечерю, нагодувала чоловіка та дітлахів і нарешті сіла собі перепочити.
Вирішила зателефонувати своїй подрузі – Соломійці. Ми знайомі з нею ще зі шкільної лави.
Їй, на жаль, так і не пощастило завести сім’ю, не ті хлопці траплялися на шляху. Але зараз усе змінилося – вона нарешті зустріла того єдиного, який любить її і поважає.
Просто перед телефонним дзвінком до моєї голови прийшла чудова ідея запросити подругу разом з її обранцем до нас на вечерю.
– Соломійко, привіт! – радісно сказала я.
У відповідь я не почула нічого, окрім тихих схлипувань подруги в слухавку.
– Що трапилося? Ти плачеш? – схвильовано питала я.
– Та ні, все гаразд, – відповідала сумним голосом Соломія.
Моє серце відчуло, що дівчині потрібна моя допомога і підтримка, тож я ні хвилини не сумнівалася – накинула на себе пальто, натягла чоботи і вже за кілька хвилин стояла під дверима Соломії. Добре, що вона живе недалеко, хоча я б і через усе місто їхала вночі, аби тільки подрузі стало легше.
Вона відчинила мені двері, і я побачила її заплакане обличчя.
– Невже знову? – спитала я.
– Андрій сказав, що більше мене не кохає. За що мені така кара? Невже я не заслуговую бодай крихту жіночого щастя?
– Ну, що ти таке кажеш? Ти найкраща у світі, це просто Андрій твій – справжній дурень! Він ще пошкодує про своє рішення.
Я хотіла якось розважити подругу, тож запропонувала їй влаштувати справжній дівочий вечір. Ввімкнути собі якусь комедію, відкоркувати пляшку смачного вина і заїдати горе тістечками і фруктами.
Соломія погодилася. Поки я бігала в магазин за усім необхідним, подруга вже трішки прийшла до тями, вмила обличчя і виглядала менш нещасною.
Ми сіли до столу, наминали апельсини, запиваючи їх червоним сухим. Я згадувала кумедні історії зі свого дитинства. Усі вони були пов’язані з моїм старшим братом, який ріс ще тим бешкетуном, та й мене до цього привчав.
Одразу після школи Олег пішов до армії, а потім залишився жити в столиці. Нещодавно повернувся до рідного міста. Можна сказати, захотів втекти від жінки, яка розбила йому серце.
Після чергового дитячого спогаду на обличчі Соломійки нарешті засяяла посмішка, а я, навпаки, в один момент засумувала.
– Що таке? Світланко? Все гаразд?
– Так, я просто така дурепа! – несподівано сказала я. – Ти пробач, мені вже бігти потрібно.
– Звісно, я тобі так вдячна, що ти приділила мені стільки часу. Повертайся додому, твої, мабуть, уже тебе зачекалися.
Але справа була зовсім не в моїх домашніх. Тієї миті в мою голову прийшла неймовірна ідея, яку я збиралася втілити в життя того ж вечора. Прибігла додому, спровадила чоловіка та дітей ночувати до свекрухи, а сама взялася за свій план.
Не минуло й години з того часу, як я, мов ошпарена, вибігла з квартири Соломії, коли я подзвонила брату:
– Олеже, мені дуже погано. Я сама вдома, чоловік з дітьми поїхав до свекрухи. Мені дуже зле. Приїжджай.
За кілька хвилин Олег був на місці:
– Що сталося? Давай викличемо швидку!
– Ні, мені може допомогти лише моя подруга. Це жіночі справи, ти нічого не зрозумієш! Просто набери її, усе розкажи і зустрінь її. Я чекатиму на неї у ванній.
Промовивши усе це зі швидкістю світла, я закрила за собою двері і замкнула їх на ключ.
Стояла при стіночці, намагаючись підслухати розмову Олега та Соломії.
– Алло, добрий вечір! Ні, це не Світлана. Це її брат. Моїй сестрі терміново потрібна ваша допомога. Вона сховалася у ванній і каже, що їй дуже зле. Не знаю, що й робити. Будь ласка, приїжджайте.
За 15 хвилин Соломія була на моєму порозі. Підбігла до дверей, почала стукати в них і кричати:
– Світланко, люба, відчини. Ми тобі допоможемо, що б не сталося.
Я спокійно вийшла на коридор, усміхнулася обом людям, які схвильовано на мене дивилися, і люб’язно запросила їх на кухню.
– Сестро, ти нічого не хочеш нам пояснити? Що відбувається.
– Хочу! Але спершу сядьте. Уявіть собі, яка ж я дурепа! Двоє моїх найдорожчих людей страждають від самотності, а я тільки нещодавно зрозуміла, як полікувати ваші розбиті серця.
– І як же? – спитала Соломія.
– Все очевидно! Вам потрібно бути парою. Погляньте одне одному у вічі – ви створені, щоб бути разом.
Олег розсміявся і сказав:
– То ось, що ти задумала!
Соломія засоромилася і сердито дивилася на мене.
– А я не проти, хіба можна відмовитися від знайомства з такою красунею? Шкода, що я раніше таку дівчину не зустрів, – сказав Олег, уважно розглядаючи мою подругу.
– Після таких компліментів важко буде тобі відмовити, – сором’язливо відповіла Соломія.
Моєму щастю не було меж – 2 самотніх серця знайшли одне одного! Як добре, що моя хитрість і кмітливість нарешті стали мені у нагоді.
Через кілька місяців моя найкраща подруга стала невід’ємною частиною моєї великої дружної родини.
Чи вразила вас ця історія?
Фото з відкритих джерел
