– Ну і на що ви збираєтесь жити? Ти просто зараз наділа рожеві окуляри й думаєш, що все супер! Повір мені, з таким як твій хлопець щастя не побудуєш. – нервувала мати.
– Навіщо ти знову це починаєш? Ми любимо один одного. Невже цього не достатньо?
– Ти зараз так говориш. А поживете трохи разом і тобі відкриються очі! Побут, робота і все миттю стане ясно: любов це чи ні! Хочеш все життя в злиднях провести?
– З чого ти взяла, що ми будемо бідно жити? Одружимось і будемо звичайною люблячою сім’єю!
– Ха! А на весілля гроші де візьмете? Я не маю, що вам дати! І у твого коханого теж нічогісінько нема!
– А для того, щоб розписатися багато не потрібно! Доїхати до РАЦСу на маршрутці можна!
– Боже! І як ще з тобою говорити? Щоб ти потім не прибігла до мене зі сльозами на очах від такого неземного “щастя”, як ти собі намалювала в голові!
– Добре! Не хвилюйся!
Невідомо яким чином, але молодій сім’ї вистачало на все. Мати дивувалася кожного разу.
Чоловік влаштувався менеджером. З часом ще закінчив додаткові курси і його добряче підвищили. Та і дружина ходила на роботу. Невдовзі у них народився син. Їхні стосунки не були ідеальні, адже сварки – це норма. Просто вони вміли одразу миритися.
Мати не могла зрозуміти, як вони справляються при низьких доходах. А в їхній сім’ї гроші не були на першому місці. Попри це дочка завжди мала гарний вигляд, і дитині купували все нове. І до бабусі не забували навідуватись.
– Ну і як вам це вдається, я не знаю!? – твердила мати. – Коли я відчула, що твій батько дає слабинку і ставить під загрозу бюджет сім’ї, то одразу від нього пішла. Не потрібно залишатися поряд із нікчемою!
– Не говори так про тата! Він ніколи не був нікчемою і мій чоловік теж! Просто ти не любила батька! Кохані ніколи не стають нікчемами. Поруч з коханими стають тільки кращими.
А що думаєте ви? З коханим і в шалаші рай?
