Після продажу своєї квартири мама розділила гроші між мною та моєю сестрою Катею. А щоб на старість було, де жити, придбала невеличку хату в селі на всі свої заощадження.
На той час у мене вже була сім’я. Але про найріднішу я ніколи не забував — часто навідувався в гості.
Дружина готувала мамі смаколики та допомагала з прибиранням, а я брав на себе всю важку і брудну роботу. Зрозуміло, що в селі зайнятись є чим.
А от сестра до мами навідуватись не любила. Її в селі можна було застати тільки на свято якесь. Або ж коли їй щось треба: продукти, консервацію на зиму, домашні яйця. В інших же випадках казала, що з малою дитиною ніколи по дачах роз’їжджати. 
Але час невпинний. Настала пора, коли мама вже не могла жити самостійно. Треба було вирішувати, хто забере її до себе.
Катя цієї розмови уникала, ніби не розуміючи, що саме по собі питання не вирішиться.
– Катю, ти ж маєш розуміти, що за мамою вже потрібен догляд, — почав я розмову першим.
– Ну то і доглядай, як треба. У мене скоро друга дитина народиться, і так турбот вистачає, — як відрізала сестра.
Схоже, для себе вона вже давно все вирішила.
Залишити маму на самоті не могли, тому вона почала жити з нами. Але вчинок Каті — підлий і дивний. Гроші за мамину квартиру вона взяла з радістю. Та ще й не раз натякала, що і зараз від фінансів не відмовиться.
А от від мами відмовитись змогла.
Зараз ми живемо добре: дружина мені дуже допомагає і старається доглядати за мамою, хоча вона їй практично чужа людина.
Та якщо ситуація склалась саме так, то і мамин будинок колись має дістатись лише моїй сім’ї, а не Каті.
Але, я впевнений, вона на це не погодиться.
Що робити в такій ситуації?
