Із Дмитром ми почали зустрічатись ще в школі. Мабуть, одинадцять років за однією партою дали своє, бо спілкуватись ми не перестали і після випускного.
Згодом навіть вступили в один університет, щоб і там не розлучатись. Мої батьки Дмитру дуже довіряли. Хлопцем він був ввічливим, вихованим, до мене ставився добре. Та і сім’я в нього була дуже хороша.
Щоб будувати своє майбутнє самостійно, Дмитро почав ходити на підробітки після пар. З часом ми взяли в оренду квартиру, і нашому щастю просто не було меж.
Ми прожили так три місяці, а потім дізналися, що доля підготувала нам “сюрприз”: я зрозуміла, що вагітна. Я боялась реакції Дмитра: у нас ще нічого немає, ми нічого не досягли… Звичайні студенти. Нащо нам дитина на першому курсі? А як сказати про це все батькам…
Я ледь дочекалась вечора, щоб повідомити Дмитру свою новину. Я вже готова була плакати, але він мене зупинив: “Чого ти плачеш? Усе ж добре. Головне, щоб дитина була здоровою. А ми з усім впораємося”.
У мене ніби камінь з душі спав. Але попереду було найгірше — розповісти про все батькам. Та батьки Дмитра зраділи нашій новині, бо дуже мріяли про внуків. На радощах вони навіть поїхали в гості до моїх рідних, щоб разом відсвяткувати таку подію.
Доки живота ще не було видно, ми з Дмитром розписались і перевелись на заочне навчання. З того часу стало ніби простіше. Батько Дмитра допоміг йому влаштуватись на хорошу роботу, зарплата там була пристойна. Своє життя ми могли забезпечувати самі.
Але і батьки допомагали всім можливим: придбали і ліжечко, і візочок, і речі для внучки. Та ще й ходили зі мною по лікарях, коли самій страшно було.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Пройшло дев’ять місяців, і я народила чудову здорову дівчинку. Поки з дитиною було важко, ми жили в батьків Дмитра. Його мама навчала мене всього, що знала сама. Та і моя мама була в нас практично щодня, щоб свекруха менше втомлювалась.
А скоро ми переїхали у власне житло. Біля нашого дому був парк, у якому я колись і зустріла свою колишню однокласницю.
– Ого, це ти що, народила вже? А куди тільки твої батьки дивляться? – зверхньо запитала вона.
– Так, народила. І батьки були дуже цьому раді. Сім’я у нас хороша, заробляємо самі. І жити тепер є заради кого. А ти що, і досі сама, як завжди? – зачепила я її у відповідь.
У цей момент я зрозуміла, які ж чудові в мене батьки. Вони готові заради нас на все.
Тепер я відчула, що сім’я — найбільше для мене щастя. І я обіцяю цінувати кожен момент, прожитий разом.
Чи підтримали б ви своїх дітей у такій ситуацій?
Поставила нареченому окрошку з квашеною капустою і свининою, як у нас заведено. А він глянув у тарілку й пожартував так, що я відклала ложку
Найкрасивіші жінки за знаком Зодіаку. Чоловіків до них так і тягне
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
Чоловік в художній гімнастиці. Тепер ви бачили все!
Подруга з Білорусії навчила готувати деруни по-новому. Можна з’їсти разом з ложкою, такі вони смачнезні!
“Я можу себе обслуговувати, мені не треба пелюшки приносити, рот витирати”: як Терен живе після ампутації обох ніг
– Галю, ти тільки не плач! Він житиме! – стривожений Іван підійшов до дружини, йому дзвонила сваха. – А ти чого так зблідла?
Не стала Ірина для Іванка гарною матір’ю. Добре, що чужа людина змогла замінити йому батьків
Не очікувала я, що свекруха знайде собі на старості літ чоловіка, який зіпсує наші стосунки
Розіграв свою колишню! Вираз її обличчя треба було бачити!
Нещодавно їздила до брата в гості. Була готова до всього. Але це вийшло за всі рамки
Один сімейний відпочинок перевернув моє життя з ніг на голову
Хлопчик побіг в аптеку за ліками для бабці, але з досадою зрозумів, що грошей йому вистачить лише на таблетки від тиску
Дата, коли ви народилися, може багато чого розповісти про ваш характер та долю. Крім цього, число також вказує на вашу майбутню професію
Олеже, яка у тебе дружина! Дорікає мені і племінникам шматком хліба! А за стару куртку того й дивись – накинеться
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
На весіллі свекруха хотіла зі мною серйозно поговорити. Сказала, що віддасть нам з чоловіком двокімнатну квартиру у місті, тільки б ми не їхали у село до моїх батьків
16 собак, які так змінилися після стрижки, що власники не одразу впізнали своїх улюбленців
Катя повернулася до мами і запитала: – Мама, чому вони так сказали, яка я «помилка?
