Так трапилося, що я познайомилася зі своєю свекрухою тільки на весіллі. Вона вже декілька років Галина Степанівна жила закордоном та працювала в Італії. Я з Сергієм досить довго зустрічалася, ще з першого курсу були разом. Колись я переїхала з гуртожитку до нього на квартиру, адже він був місцевим. Мовляв, навіщо вже так тягнути – будемо жити разом. А після весілля свекруха повернулася додому, мовляв, вже на старості років хоче на батьківщині пожити та внуків поняньчити. Тоді я не могла уявити, що його рідна мати буде псувати стосунки та шлюб почне руйнуватися у мене на очах!
Мама Сергія вже давно поїхала на заробітки в Італію. Я не була знайома зі свекрухою до весілля, але чоловік мені інколи розповідав про неї. Ну що, мама, як мама: радіє за сина, передає посилки й схвалює наше одруження. Мені цілком вистачало.
На самому весіллі, я вперше її зустріла. Все було за класикою жанру: привітала, побажала щастя, поплакала і кричала “Гірко!” разом зі всіма. А далі знов вернулася в Італію. Ми з чоловіком почали жити у квартирі, яка належала його мамі. І, майже, не сварилися, могли лише посперечатися за дурниці.
Та одного дня мама Сергія заявила, що повертається додому. Зрозуміло, що жити вона зібралася у своїй квартирі, а тобто ми почали жити разом троє.
Свекруха почала поводити саме так, як про це говорять легенди: “Хто крайній? Невістка!”. Я не хочу себе похвалити, але, попри те, що працюю щодня, я все ж підтримую чистоту вдома і завжди залишаю щось смачненьке на плиті.
А от у свекрухи тепер курорт. Вона бігає хіба що від салону до салону:манікюр, педикюр, процедури омолодження. Я не рахую її гроші, але річ у тому, що від зайвого часу і великих заощаджень, свекруха почала поводитися так, наче я її служанка. Вона мене постійно критикує. Їй все несмачно, негарно і нечисто.
Я не дозволяла так з собою поводитися рідним батькам, а тут чужа жінка, якій я постійно готую, і за якою постійно прибираю, так мене принижує. Вчора мені накипіло. Я прийшла додому раніше всіх і вирішила зліпити вареники з вишнями. В мене був такий хороший настрій, знаючи як їх любить мій чоловік. Але він їх таки не скоштував. Бо прийшла свекруха і насварила мене за те, що я залишила кістку у вишні.
Мені увірвався терпець і я висловила їй все, що думала. Сказала, що більше не готуватиму, нехай сама готує і годує себе і свого сина, якщо я така погана господиня. Вареники я демонстративно викинула..
Тепер нехай покаже мені як вона господиня. Важко їй буде виділити час на кухню між своїми салонами. Найбільше шкода чоловіка, він вчора ліг без вечері, а сьогодні пішов на роботу без сніданку.
Розумію, що Галина Степанівна – то рідна мати мого чоловіка та ми одна родина. Але не можу терпіти такого нахабного відношення, адже вона сприймає мене як служницю та не більше. Зараз ми з чоловіком не маємо змоги переїхати на орендовану квартиру чи купити власне сімейне гніздечко. Але боюся, що згодом вона просто зруйнує наш шлюб. Підозрюю, що пані Галина не втрачає нагоду присоромити мене в очах сина та наговорити зайвого, коли мене нема вдома. Але як мені бути далі?
Що б ви могли порадити героїні нашої історії? На вашу думку, свекруха має право себе так поводити, адже подружжя живе у її квартирі?
