Очікування мене вбивало. Мій чоловік підливав олії у вогонь: щовечора він робив коло по залу з подарованою нам для малюка коляскою, “гальмував” біля дивану, де я сиділа і питав мене: «Де дитина?»
***
У мене ще після першої вагітності мізки не відновилися, а тепер, коли вже нове пузо росте, моя недоумкуватість досягла апогею. Вчора, зайшовши в аптеку, вимагала 2 кг огірків. На розгублену відповідь молоденького фармацевта: «У нас немає огірків …» сварливо і голосно запитала: «Ну хоч помідорів-то дасте?». Люди в черзі за мною билися в конвульсіях від реготу. До мене ж дійшло тільки хвилини через півтори.
***
Я вагітна на роботу влаштувалася – місяць-два на лінії на телефоні відсиділа. І все! Атас! У маршрутку заходила, і говорила: «Доброго дня, мене звуть Ганна ….» Маршрутка якось неохоче зі мною у відповідь віталася.
***
Одного разу дуже захотілося курки. Купила курку, зварила, з’їла. Всю. Після цього мені було не дуже добре і всю решту вагітність я не переносила навіть слова «курка». З цієї нагоди в родині вона була перейменована в «борсука». Необізнаних людей дуже веселили згадувані в розмові супи з борсука, смажені стегенця борсука, але найбільше яйця борсука!
***
Мене після кесаревого вивозять в коридор, дивлюся – чоловік з сином на руках стоїть – задоволений такий. Підвезли до нього, зупинили. Він запитує: «Як почуваєшся?» Я: «Нормально, тільки трясе сильно». Чоловік у лікаря питає: «А чому її трясе?». Той так серйозно відповідає: «Заморозки скоро!».
***
Дві породіллі, порвалися обидві, зашиває лікар, гумор. Дівчатам не до сміху, не відповідають. В цей час в коридорі крик: «Іванович, ти де-е-е ?!» Лікар, не відриваючись від шва: «Ой, як я не хочу зараз в риму відповідати!» Реготали всі …
***
Прийшов анестезіолог. У блакитному костюмі і масці. Поставив мені крапельницю з наркозом і каже: «Ми з тобою зараз поговоримо і ти заснеш». А я дивлюся – очі у нього блакитні-блакитні, прямо, як небо … І я у нього млосним голосом питаю: «А що ви сьогодні ввечері робите?» І вирубаюся.
***
Година 4 ранку. Буджу чоловіка, кажу, що «у мене виливається», а він: «Ну, попісяла, з ким не буває …», потім рвучко сідає, кліпає очима, схоплюється і починає нарізати кола по кімнаті і як заведений: «А мені що робити, а мені що робити?!” Тут він згадує, що мій гінеколог живе в нашому під’їзді на 3 поверсі. Біжить туди, дзвонить, той відкриває. Чоловік його сонного «за груди» і з криком «там тече, допоможіть!!!» намагається витягнути з квартири. Лікар, коли зрозумів у кого і що тече, розслабився: «Викликай швидку!».
***
У паніці я почала запихати все, що могло б мені знадобиться на пологах і після, в рюкзак чоловіка, який щойно повернувся з походу. У стані афекту разом з ношею і животом напереваги я доскакала до пологового будинку. У приймальному покої навіть не здивувалися, а просто мило поцікавилися, мовляв, навіщо мені ще й намет в пологовому будинку, місць начебто вистачає. А я і не помітила, що він був акуратно прив’язаний з іншого боку рюкзака.
***
Ще один тато в перший день виписки дружини і дочки з пологового будинку. Бачить як, то дружина, то її мама носять дитину на руках і каже: «Та випустіть ви її на підлогу, нехай поповзає».
***
У мене для приколу – аудіозапис (спасибі чоловікові) мого стану після наркозу, коли мене зашивали. Загалом, лежу я на ліжку, вже після того, як все скінчилося, поруч ходить чоловік з новонародженою дочкою – чекає, поки я оговтався, лікарі вже пішли. А у мене в цей час глюки … шикарні – графіка неймовірна, як ніби я літаю серед якихось помаранчевих кубиків. А літаю я, хм, на літальному апараті … Чоловікові розповідаю: «Сашка, ммм, я в матриці. Тут круто». І тут у мене черговий віраж, я хапаю за бічні ручки ліжко, а там права є, а ліва відламана, і тут я як закричу: «Саша, жах! Тут в кораблі кермо зламане! “.
***
Вагітний мозок – це жах. Ніколи не думала, що на слова «З легким паром!» відповідатиму: «До біса!».
***
Коли моя сестра народжувала (ну якщо точніше, то в передпологовій палаті ще справа була), то вчепилася лікареві в штанину. Ну типу благала про помилування … Оскільки на пальцях нігті досить довгі були, то спочатку штанину вона чотирма пальцями проткнула, а потім від злості відірвала взагалі (це за те, що він сказав їй, що ще народжувати рано). Лікар лаявся, намагався відібрати відірване, але вона його штанину так з рук і не випустила. Тільки після пологів змогли відібрати і то, вмовляли!
А мій лікар сказав: «Хлопчик! Нууу, якщо дівчинка народиться, то мені принесеш – за помилки треба відповідати!».
***
Почалися пологи. Викликали швидку. Приїхала. У мене вже треті пологи. Перейми за переймами. Швидка мигалку включила, затор, а ми по зустрічній … з мигалкою! Мене викручує вже, а мій чоловік сидить у вікно дивиться, радісний гад ще такий і каже: «Сонце, а ми по зустрічній їдемо!” Решта 10 хвилин я уявляла, як його сковорідкою б’ю! Легше ставало.
***
Кричала як божевільна! Вимагала … евтаназії. Під час перейм переплутала з анестезією!
***
А я починаю тепер розуміти, навіщо вагітних в декрет відправляють – це не заради благополуччя вагітної, а заради порятунку роботи!
***
Душа вагітної – темний ліс! А шлунок – взагалі кошмар.
***
А ми сповивати на кішці вчилися. Вона була в захваті! До речі, скажу я вам, дитину легше сповити, ніж кішку … Дитина хоч не тікає …
***
Вагітність для жінки – все одно, що армія для чоловіка: весь час тупієш, товстієш і хочеться їсти і спати.
***
На стіл операційний поклали, а я питаю: «А що ви з плацентою робите?», Лікар відповідає: «Макарони по-флотськи!».
***
Пішли з чоловіком на УЗД. Мабуть, лікар сканером придавила трохи малюка, природно, йому це не сподобалося – він почав буянити, і тут коронна фраза чоловіка, яку ми будемо онукам, напевно, переказувати: «А він що, лапами ворушити вміє?!» Все – медсестра, я і лікар хвилин п’ять не могли зупинитися … сміялися …
***
А у нас лікар такий чудовий на післяпологовий період. На обході дивиться на одну пацієнтку і питає: «А це не ви, бува, кричали при пологах, що краще б в армії відслужили і голилися кожен день?» Дівчина, бентежачись: «Так, я …», він підходить до неї, тисне руку: «Повністю з вами згоден!».
***
Був акушер у нас там, красень – високий, здоровий, темноволосий і з яскраво-синіми очима. Коли він прийшов, якраз прокинулася сусідка після кесарева і заволала на всю палату: «О, Господи! Янгол!” Акушер був задоволений … Сказав, що це найкращий комплімент, який він чув.
Які смішні історії траплялися з вами під час вагітності?
