Я не знаю своїх батьків, бо все життя мене виховувала бабуся – найрідніша для мене людина. Моя мама померла за рік після мого народження. Звісно, я зовсім її не пам’ятаю. Від мені залишилися лише спільні світлини, зроблені на стару фотокамеру бабусею.
Мій батько відмовився від мене ще до мого народження, ба більше, вимагав, аби мама зробила аборт.
Але вона ніколи не наважилася б на вбивство рідної дитини. Мама була доброю, милою і ніжною – так про неї розповідала мені бабуся.
Попри труднощі, які випали на мою дитячу долю, я можу сказати, що дитинство було щасливим, бо моя бабуся робила усе можливе для цього. Я, в свою чергу, з усіх сил намагався не розчаровувати її: гарно вчився, без жодної допомоги вступив на бюджет до вищого навчального закладу – усе для того, щоб єдина рідна для мене людина мною пишалася.
Кілька років тому познайомив її зі своєю коханою дівчиною, яка тепер вже моя законна дружина. Треба було лише бачити, якою щасливою була моя бабуся, коли дізналася, що я вже не самотній і ніколи таким не буду. Вона прийняла Соломійку, як рідну онучку, любила і поважала її.
Бабусі не стало рік тому. Це, без сумніву, була найжахливіша подія мого життя. Якби не Соломія, я б не впорався зі своїм горем, надто боляче було втрачати того, хто подарував тобі щасливе дитинство, попри всі труднощі і проблеми.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Минув час, і я зміг прийти до тями. Тепер ми із дружиною живемо в квартирі бабусі, яку вона мені заповідала.
Моє життя потроху налагоджувалося, але трапилася подія, яка сколихнула мій внутрішній спокій.
За кілька місяців після нашого переїзду з орендованого житла на власне, на порозі квартири з’явився якийсь незнайомий чоловік. Мене тоді вдома не було, двері відкрила моя Соломійка.
– Доброго дня, а Ви до кого?
– Добрий. Я шукаю Максима.
– Його немає вдома, а Ви хто? – ввічливо спитала дружина.
– Як це хто? Я його батько…
За кілька хвилин незнайомець вже пив чай на нашій кухні, а Соломія намагалася до мене додзвонитися. Вона усе мені розповіла, і я миттю примчав додому.
– Ви взагалі хто? – різко питав я.
– Синку, ти що жартуєш? Я ж твій батько. Зовсім ти про мене забув, а хто мене доглядати буде на старості літ?
– А де були Ви, коли треба було про мене піклуватися? Забирайтеся геть, бачити Вас не хочу.
– Та я на тебе в суд подам! – погрожував мені “батько”.
– Чекатиму з нетерпінням, – іронічно сказав я, виштовхуючи чоловіка за двері.
Після того дня я більше його не бачив, а ми з дружиною домовилися не згадувати ніколи про цю небажану ні для кого зустріч.
Чи правильно вчинив головний герой?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
