Моїй донечці було майже 3 роки, коли ми з чоловіком вирішили віддати її у дитячий садочок. Яна буде спілкуватися у групі з дітками свого віку, знайде нових друзів, а я вийду з декретної відпустки на роботу. Ми тоді зі Степаном вже віднесли всі неохідні документи, коли до нас у гості прийшла свекруха Галина Павлівна.
– Яна ще замала, щоб у садочок йти! Ти не поспішай виходити на роботу. Краще рік-два побудь вдома, щоб онука підросла. Тим паче, віддавати дівчинку до незнайомих людей я б не радила. Вона ж там буде плакати й сумувати! – дорікала жінка.
– Багато діток у такому віці вже ходять у садочок та я не бачу в цьому нічого поганого! Нехай донька навчиться комунікувати з іншими, матиме багато друзів. А я вже хочу вийти на роботу, набридло цілий день сидіти у чотирьох стінах.
Однак, коли сестра мого чоловіка Валя народила свого первістка, то пані Галина ледь не щодня приходила до них у гості й няньчила онука. Навіть спеціально вийшла на пенсію. Та не перечила доньці, коли Валя вийшла на роботу, а тільки підтримала її рішення. Тому бабуся щодня годувала малюка, гуляла з ним, а як підріс – водила до школи й спортивні секції. Та навіть вдома допомагала, готувала їсти, прибирала і так далі. А до нас вона рідко приходила. Бувало, зайде чаю випити та все.
Спершу чоловік був на моєму боці. Але мати його швидко переконала. Тепер вже й він вагається, мовляв, у садочку вона може часто хворіти, а шукати няню – дороге задоволення. Пропонує мені не виходити на роботу, адже його зарплати цілком вистачає на нашу родину.
– Ну якщо ти така вперта, то нехай твоя мати звільниться з роботи та буде за онукою доглядати. Все-таки не чужа людина, а рідна бабуся! Ось я допомагала своїй доньці з малюком!
Але моїй матері тільки 50 років, а ще є молодша сестра, яка навчається в 11 класі. Та й живуть вони у сусідній області, годину треба їхати в автобусі. Нехай вона кидає свою роботу й доньку та переїжджає до нас з чоловіком у невелику однокімнатну квартиру? І як ми будемо так тіснитися разом?
Пані Галина живе неподалік, ну хвилин 10 пішки йти. Але вона відмовилася нам допомагати, адже доглядає за онуком. Хоча хлопчик вже у 4 клас ходить, дорослий та може без її опіки обійтися. Та пані Галина так бігає біля нього та пилинки здуває, що інколи аж неприємно дивитися.
– Якщо ви не хочете нам допомагати, то, будь ласка, не треба тут поради давати. Ми зі Степаном дорослі люди та самі вирішимо, що краще для нашої Яни. Йдіть за своїм онуком доглядайте, ви йому ой як потрібні.
Тоді свекруха на мене дуже образилася. Вже майже місяць не розмовляємо. Донечка ходить у садочок, вихователі кажуть, що все добре. Але я першою миритися не буду. Не вважаю, що сказала їй щось погане.
Ви підтримуєте рішення дівчини?
