Крізь вікно я дивилася на свого вродливого і статного чоловіка, який сідав за кермо своєї іномарки для того, щоб більше ніколи не повернутися додому. Я відчувала, що у нього є інша, але була готова терпіти його зради, лишень би він був поруч зі мною.
Але молода коханка не згодна була ділити Остапа з дружиною сорокарічного віку, в якої не було нічого, окрім зайвої ваги, проблем із зубами і критично низької самооцінки.
Я падала чоловікові в ноги, благала його залишитися, а тепер, коли розуміла, що за декілька секунд він назавжди від мене поїде, була готова бігти за машиною, сподіваючись на те, що Остапові стане мене шкода.
Зі світлини на підвіконні на мене дивився мій покійний батько. Він був військовим, тому точно знав собі ціну. Завжди мені казав, що людина має цінність тоді, коли може побачити її в дзеркалі.
Цієї мудрості я ніколи не розуміла, але бігти за чоловіком таки відмовилася.
Я довго стояла в коридорі біля дзеркала, намагаючись відшукати у відображенні те, про що казав мені тато, але все, що я могла бачити перед собою – це товсту тітку, яка вже кілька років не могла вилікувати карієс, бо всі гроші віддавала чоловікові для створення його іміджу. Попри те, що мені всього 40, моя голова була повністю вкрита сивим волоссям.
Чому ж я раніше не послухала порад своєї подруги? Вона завжди мені чесно казала, що я схожа на опудало, зовсім не дбаю про себе в той час, коли мій чоловік нагадує американського актора, який може собі дозволити пообідати в дорогому ресторані, придбати дороге пальто в брендовому магазині і зробити собі чоловічу укладку в салоні.
Та мені, насправді, й ніколи було думати про всі ці дрібниці. Єдине, що мене хвилювало – це як приготувати коханому найвишуканішу вечерю, яка точно перевершила б усі ті делікатеси, які він куштував у закладі на обід. Чого я тільки не вигадувала: і стейки, і запіканки, і млинці з найрізноманітнішими начинками – все, чого тільки міг побажати Остап.
Напевно я просто вірила в те, що мої опіка і турбота завоюють прихильність чоловіка, який вже давно навіть дивитися на мене не хотів. Та й правильно, адже у нього з’явилася 28-річна дівчина.
Його не зупинило навіть те, що у неї 4 дітей! Хоча, я його розуміла. Своїх у нас так і не було, Остап не втомлювався постійно нагадувати мені про те, що це я винна в тому, що не можу завагітніти. Я сотні разів повторювала йому, що повністю здорова і просила його пройти перевірку в лікаря, але він завжди знаходив якісь відмовки. Мабуть, просто не хотів мати дітей від такої потворної жінки.
Подруга намагалася мене підтримати, тож знайшла інформацію про те, що нова обраниця Остапа – справжня гуляка. Навіть не може пригадати, від кого народила дітей. Полюбляє вона не тільки заможних розлучених чоловіків, але й міцний алкоголь, яким вона не гидувала навіть тоді, коли ходила вагітною.
– Уявляєш, на кого він тебе проміняв? От побачиш, він ще на колінах до тебе приповзе.
Але я не була певна, чи зможу прийняти чоловіка, який кричав мені в обличчя слова: “Кому ти потрібна? Товста, безплідна і дурна. Як ти взагалі могла вірити в те, що такий чоловік, як я, може кохати таку потвору”.
Той зневажливий сміх я ніколи не зможу забути. Добре, що квартира була лише моєю. Мій мудрий татко про все подбав перед смертю. Бо залишилася б із таким колишнім без даху над головою.
Мені було дуже складно жити самій у такому великому помешканні. Спершу навіть шалено боялася, особливо вночі. Тож я вирішила здавати одну кімнату в оренду. Подала оголошення, а вже наступного тижня до мене заселився інженер, який працював на сусідньому будівництві.
На перший погляд він здався мені гарною, вихованою людиною.
– Перепрошую, ніяк не хочу вас образити, але ви не проти, якщо я заплачу вам грошей з невеликим надлишком. Впевнений, що цього вистачить, аби вирішити вашу проблему із зубами. Тоді вам не доведеться ховати від всіх таку чарівну посмішку, – сказав мені Вадим.
Я дуже засоромилася, востаннє я чула компліменти від свого батька. Я подякувала і вирішила, що це й справді чудова нагода для того, аби нарешті попрощатися зі своїм карієсом.
Ми потоваришували з Вадимом дуже швидко, у нас було стільки спільних тем для розмов. Я вже й забула, як це розмовляти з кимось годинами на кухні, смакуючи запашними пиріжками з чаєм. Мені здавалося, ніби ми знайомі вже сотню років, просто давно не бачилися.
Нещодавно до мого сусіда приїхав брат. Коли я відкрила йому двері, то мало не зомліла. Фіолетові штани, атласна сорочка, і купу гелю на волоссі – очевидно, що цей чоловік – стиліст.
Вартувало мені пригостити його одним шматком мого фірмового пирога, як він кинувся рятувати мою зовнішність. І йому таки це вдалося!
З огидного каченяти я перетворилася на прекрасного лебедя! Моє сиве волосся набуло багатого шоколадного відтінку, мій нудний гардероб опинився на смітнику, а на вішаках натомість з’явилися яскраві сукні, розкішні пальта і модні блузки.
Про автобуси і тролейбуси я назавжди забула, тож тепер на роботу ходила пішки. Та й булочки і тортики я тепер готувала тільки для Вадима і його брата. Вже за 2 місяці від моїх пишних об’ємів майже нічого не залишилося.
Нарешті я відчула, що таке бути красивою і вільною. Та це було не головне, Вадим змусив мене подивитися на себе іншими очима і зрозуміти, що в минулому, в теперішньому і в майбутньому я була, є і буду завжди прекрасною.
Я вже й забула про усі ті приниження, які мені довелося терпіти у шлюбі з Остапом. Шкода, що він одного дня про мене таки згадав.
Коли хтось постукав у вхідні двері моєї квартири, то я й уявити не могла, кого побачу.
Переді мною стояв Остап. Минув всього лише рік з того часу, як він покинув мене, а чоловік постарів на років 10. Знайомий мені красунчик і ловелас виглядав просто жалюгідно. Боляче на нього було дивитися.
– Вау, Іванко, яка ти красива! Я завжди знав, що за маскою сірої мишки ховається така приваблива жінка.
– Ти що тут забув?
– Кохана, я більше не можу жити з тією дурепою. Там справжнє пекло. Усі мої гроші йдуть на те, щоб прогодувати її ненормальних дітей, які з мене уже всю кров випили. Вона зовсім мене не кохає, лише використовує. Ти уявити не можеш, чим вона мене годувала. Я змушений був їсти кашу швидкого приготування, заливаючи її кип’ятком. Яка гидота! Я кожен день тебе згадував. Я вірю, що ти мені пробачиш, і ми почнемо усе спочатку.
Він наблизився до мене і хотів мене обійняти, але я покликала на допомогу Вадима. Мій захисник одразу вибіг і спитав, що тут взагалі відбувається.
– Ти хто такий? – різко запитав Остап.
– Це мій чоловік. Тепер у мене нове життя, і для тебе у ньому місця просто немає, – сказала я і закрила перед носом колишнього двері.
Мені було дуже неприємно, що я вплутала Вадима в усю цю історію і змусила його грати роль мого чоловіка.
– Ти знаєш, я хотів би грати цю роль щодня, без жодних вихідних, якщо тільки ти дозволиш.
Він притягнув мене до себе, поглянув мені у вічі, а я сама його поцілувала. Відчула, що Вадим – це саме та людина, з якою я хочу провести решту свого життя.
Невдовзі ми одружилися. Ніколи не думала, що зможу у шлюбі відчувати себе такою бажаною і коханою.
Вадим – ідеальний чоловік, а за 3 місяці стане ще й чудовим батьком. Так, так, я вагітна!
Як би ви вчинили, якби Остап з’явився на вашому порозі?
Чи доводилося вам кардинально змінювати своє життя?
