Як бути, якщо чоловіка більше немає, а його батьки хочуть забрати квартиру

Ми не можемо передбачити, що на нас чекає завтра чи через пів року. От і Ольга не думала, що стане вдовою. Окрім спустошливої втрати їй доводиться справлятися з новими проблемами, які продовжують з’являтися. 

“Декілька місяців тому помер мій чоловік. Я залишилася сама з двома дітьми. Однак крім тягаря втрати, мені доводиться терпіти щоденні конфлікти  зі свекрухою та свекром.

Я їм ніколи не подобалася. Адже вони вважали себе міщанами, до яких мені, дівчині з села, дуже далеко. Толя ж у цьому плані був зовсім іншою людиною. У нього були щирі почуття до мене, тому він завжди ставав на мій захист. З його батьками ми зустрічалися тільки на свята.

Чоловік мав хорошу роботу і заробляв пристойну суму грошей, якої вистачало навіть на утримання батьків. Вони ж буквально висіли на шиї у сина, хоча могли б нормально справлятися і зі своєю пенсією, адже вона у них була чимала. 

Згодом я дізналася, що у нас скоро з’явиться двійня. Толя був радий такій новині. Він переконав мене піти з роботи і повністю поринути у материнство. Мені сподобалося займатися домашніми турботами і наводити затишок в домі.

Однак його раптова смерть змусила мене терміново шукати роботу. Друзі допомогли мені отримати посаду секретаря у невеликій компанії. Однак це був лише початку сіх негараздів, які котилися сніговою кулею. 

Батьки чоловіка поставили мене перед фактом, що тепер будуть жити в нашій трикімнатній квартирі. Свою вони хотіли здати в оренду, щоб мати додатковий дохід. Звичайно, що ця ідея мені зовсім не сподобалася.

Частина квартири на законному рівні належала свекрусі зі свекром, тому я не могла їм відмовити. Єдиним варіантом було викупити їхню частку, але таких грошей у мене не було. Щодо онуків, то на них бабусі з дідусем було байдуже.

Свекруха порекомендувала мені взяти кредит, але я розумію, що не зможу його виплачувати. Зараз моєї зарплатні ледве вистачає на прожиття. На жодні компроміси батьки чоловіка йти не хотіли.

Мені страшно уявити, яким буде наш спільний побут. Я навіть не здивуюся, якщо свекруха зі свекром налаштують дітей проти мене. 

Кімната для них готова. Та на серці у мене панічна тривога, бо я не знаю, чого чекати від жінки, яка звинувачує мене у втраті свого сина”. 

Справді, становище Ольги зараз дуже складне. На тендітні плечі жінки впало багато випробувань та обов’язків. До того ж з’явилася нова проблема у вигляді непорозумінь зі свекрухою та свекром. 

Все ж, є надія, що батьки, які залишилися без сина, почнуть цінувати тих рідних, які у них є. Для чого їм псувати стосунки з онуками та невісткою, які стали останнім спогадом про їхню дитину?

Чи віриш ти в щасливий кінець цієї історії? 

Vasylyna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector