Квартирне питання зіпсувало відносини в багатьох сім’ях. Ця злободенна (з нинішніми-то цінами на нерухомість) причина для конфлікту дісталася і до сім’ї головної героїні. Як посваритися майже з усіма родичами з обох сторін через декілька десятків квадратних метрів? Дуже просто. Потрібно мати власну думку і не йти ні у кого на повідку.
Травень 2017 року
Брат зібрався робити своїй дівчині пропозицію. Вони пару років разом, останній рік живуть під одним дахом у квартирі, яку нам з братом залишила бабуся. Я ще вчуся і живу з батьками.
Я не працювала, раніше намагалася підробляти, але від цього починала кульгати успішність. Батьки порадили мені кинути роботу і пересісти на їх шиї. Мені було незручно, але я відразу вирішила, що все їм поверну. Мама сміялася над моїми обіцянками і говорила, що я їм з татом не в тягар і що нічого їм не треба. Але я твердо вирішила – обов’язково поверну, попри їх заперечення. Тим більше, до диплома залишався останній курс. Та й я сама намагалася не нахабніти – роками носила одні й ті ж джинси, їздила на велосипеді, економлячи на проїзді і відмовилася від перекусів в кафе і вечірок. Крім того, я отримувала невелику стипендію.
Якось батьків не було вдома, а до мене в гості прийшла однокурсниця. І водночас прийшли Андрій і Ніна – мій брат і його наречена.
Побачивши, що в квартирі знаходиться молода дівчина, Ніна влаштувала сцену ревнощів. Вона звинуватила Андрія в невірності, а мене – у звідництві. Нібито я спеціально привела подругу, щоб познайомити її з Андрієм та не допустити весілля.
– Ти завжди мені заздрила! Сидиш на шиї у батьків, у самої особистого життя немає – так хто на тебе зазіхне, ось ти і вирішила нас посварити! Але нічого в тебе не вийде! Я знаю, навіщо ти це зробила! Хочеш мене вижити і нашу квартиру тільки в свою кишеню покласти? Не вийде! – кричала на мене Ніна перед тим як піти.
Андрій з Ніною скоро помирилися. І вона почала часто з’являтися у нас вдома, плануючи з мамою весілля. Мені, під час її візитів, пропонувалося сидіти у себе в кімнаті і не нервувати наречену. Запрошення на весілля мені передала мама, хоча я думала що мене такою честю не нагородять.
Мама намагалася не втручатися в наш з Ніною конфлікт. Їй і поганою свекрухою уславитися не хотілося, але і на сторону Ніни вона не встала.
Вони одружилися і Ніна перестала так часто відвідувати нашу сім’ю. Та й Андрій рідко заходив.
Осінь 2018 року
Ми познайомилися на весіллі мого брата. Олексій був там з боку нареченої, він доводиться Ніні двоюрідним дядьком. Відповідальний, турботливий, працьовитий – в свої 29 заробив на однокімнатну квартиру, в яку я і перебралася.
Олексій не мудрував з пропозицією. Він іде на роботу раніше, ніж я. Тому він просто поклав коробочку з кільцем на кухонний стіл.
Я прокинулася, пішла снідати і знайшла цей сюрприз. Відразу зателефонувала, а Олексій в лоб запитав:
– Ти згодна?
Ми подали заяву в РАГС. А через тиждень я дізналася, що чекаю дитину. І перед нами постало питання про збільшення житлоплощі.
Я повідомила брата, що планую отримати гроші за мою половину квартири. Або вони з Ніною беруть іпотеку і викуповують мою частку, або квартира продається і гроші діляться. Я запитала, як йому буде зручніше і рекомендувала порадитися з дружиною.
Ми з Олексієм, у зв’язку з обставинами, вирішили не витрачатися на весілля, а відкласти гроші на ремонт в нашій новій квартирі, яку запланували купити. Моя половина трикімнатної плюс його однокімнатна – простора двокімнатна квартира.
Через пару днів після моєї розмови з Андрієм, мама покликала мене в гості. Коли я приїхала, там була Ніна. Одна, без мого брата.
Як мені було сказано, бабусю відмовляли від включення мене в заповіт. Мені належало зробити вірний вибір супутника життя – тобто, вибрати такого чоловіка, який візьме на себе обов’язок щодо забезпечення житлом нашої з ним сім’ї. А квартира бабусі спочатку розглядалася як майбутній плацдарм для сім’ї Андрія. Мовляв, цією квартирою Андрій забезпечує свою сім’ю, як чоловік. А мої турботи про нерухомість повинен вирішувати Олексій.
Нам було запропоновано взяти іпотеку і відстати від квартири Андрія і Ніни.
– Ти зрозумій, – сказала мені мама наостанок, – Ніна чекає нашого онука. Якщо вони розміняють квартиру, їм вистачить коштів лише на однокімнатну. А зараз у них – трикімнатна, там вистачить місця для дитинки. Пам’ятаєш? Ти винна нам з татом. Тому з’їзди з Ніною до нотаріуса і напиши на неї дарчу. Податки вона сама заплатить.
Чому на Ніну, а не Андрія? Все просто. Ніна влаштувала цілий концерт за заявками: хотіла зробити аборт, адже у неї немає нічого свого і, в разі розлучення, вона залишиться ні з чим. А якщо я напишу на неї дарчу, то квартира буде в спільній власності подружжя. Начебто вони її разом нажили.
Я заперечила мамі і повідомила про своє становище. Але і це не змінило її волі. У іпотеку повинні були залазити ми з Олексієм.
Коли я в категоричній формі відмовилася і почала збиратися, в передпокої мене наздогнала Ніна і заявила, що я винна їм за ремонт. І, не багато, не мало, а 50 тисяч. І вони будуть розглядати мою пропозицію про розподіл квартири тільки після оплати цієї суми.
Я, своєю чергою, нагадала Ніні що вони там живуть. І підтримувати житлове приміщення в належному вигляді – їх обов’язок. Про те, що непогано було б оплатити оренду моїх півтора кімнат, я теж сказала. Вона похнюпилася і дозволила мені піти.
Зараз у нас в родині повний розбрат. Я не відмовляюся від свого боргу перед мамою і татом. Він, до речі, взагалі в розподіл квартири не сунеться. Не хоче з мамою лаятися, тому відмовчуюся. І я все поверну батькам – я постійно даю мамі гроші, купую всякі потрібності, оплачую їй манікюр і перукаря. Так, за допомогою чоловіка, не заперечую. Але ж відшкодовую витрати на мене!
До суперечок навколо квартири підключилися родичі Олексія та Ніни. Ніна поплакалась їм, що її – нещасну вагітну жінку, хочуть вигнати на вулицю. І хто? Двоюрідний дядько і зовиця.
– Ти, як чоловік, повинен … – товкмачили Олексію з усіх боків.
Що він повинен? Взяти іпотеку? А мій брат хіба не чоловік? Чому він не повинен був?
Я була налаштована рішуче. Розміну бути. Андрій без суперечок погодився на продаж квартири і поділ грошей. Сказав, що так і повинно бути. Ми. два власника, з легкістю знайшли спільну мову. І наше рішення продати квартиру і поділити гроші – взагалі нікого з рідні не стосувалося, не їхня це справа. Але рідня думала інакше.
Варто було виставити оголошення, як Ніна зібрала речі, позбулася дитини і пішла до своєї матері. Не хоче вона тулитися в однокімнатній квартирі з дитиною або платити іпотеку п’ятнадцять-двадцять років. Але ж нам з чоловіком належало робити саме це.
Брат, після зради дружини, сказав що йому взагалі нічого не треба. Написав на мене довіреність на продаж і поїхав. Номер для зв’язку він не залишив.
Ми з Олексієм не продавали квартири. Коли Андрій з’явиться, ми плануємо віддати йому однокімнатну квартиру Олексія. А самі зараз переїжджаємо в бабусину квартиру. Однокімнатну будемо здавати, а гроші відкладати. Для Андрія. Так буде чесно.
З нами перестали спілкуватися родичі з обох сторін. Тепер ми з чоловіком – негідники, що розбили сім’ю і не дозволили народитися невинному немовляті. Зі своєї жадібності, ми цілеспрямовано розкритикували Андрія з Ніною і довели її до гріха.
Мама зі мною теж не спілкується. Але гроші бере. Не здивуюся, що коли ми здамо квартиру, на кошти з оренди претендуватимуть і моя мама, і Ніна. Вона все сподівається що Андрій повернеться і відвоює бабусину трикімнатну квартиру.
А ми з Олексієм зрозуміли одне. Ми з ним – сім’я. Наша майбутня дитина – наша сім’я. А все решта – так, родичі. Але не сім’я. І, після виплати мого боргу за сидіння на шиї батьків під час навчання, ми більше нікому нічого не будемо винні.
Що ви думаєте про такі суперечки в сім’ях через квартиру?
