Для того, щоб не помилитися з обранцем і не витрачати свій час даремно, ми пропонуємо тобі кілька порад, які допоможуть зрозуміти, чи є у вас спільне майбутнє:
1. Так, якщо поруч з цим чоловіком ти проявляєш свої найкращі риси. Ні, якщо він змушує тебе скандалити і поводитися неадекватно.
2. Так, якщо для нього важливі серйозні стосунки. Ні, якщо він не готовий до зобов’язань, а в голові лише веселощі.
3. Так, якщо він радіє твоїм досягненням. Ні, якщо він підіймає свою самооцінку, принижуючи тебе.
4. Так, якщо для нього ти незрівнянна й неповторна. Ні, якщо його цікавлять інші жінки.
5. Так, якщо він дарує тобі почуття безпеки й комфорту. Ні, якщо ти не довіряєш йому.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
6. Так, якщо для нього важливо в першу чергу робити тебе щасливою. Ні, якщо він думає тільки про себе.
7. Так, якщо він любить розмовляти з тобою на різноманітні теми. Ні, якщо він не дає тобі промовити й слова.
8. Так, якщо він завчасно будує спільні плани. Ні, якщо він приймає рішення разом провести вечір в останній момент.
9. Так, якщо він хоче, щоб ваші стосунки розвивалися. Ні, якщо його влаштовує стан справ.
10. Так, якщо він проявляє свою симпатію і говорить про свої почуття. Ні, якщо ти повинна сама здогадуватися про його емоції.
11. Так, якщо він ладен на будь-які вчинки, щоб привернути твою увагу. Ні, якщо він не готовий заради тебе навіть піднятися з дивану.
12. Так, якщо він регулярно телефонує та пише повідомлення. Ні, якщо він сутками не виходить на зв’язок.
13. Так, якщо він пише без причин. Ні, якщо він згадує про твоє існування тільки тоді, коли йому щось треба.
14. Так, якщо він цікавиться тобою. Ні, якщо йому байдуже на твоє життя.
15. Так, якщо ти в нього на першому місці. Ні, якщо ти – запасний варіант.
16. Так, якщо йому хочеться радувати тебе. Ні, якщо він не здатен зробити тобі приємно без причин.
17. Так, якщо він знайомить тебе зі своїми рідними та близькими. Ні, якщо ваші стосунки в таємниці.
А ви згідні з цими пунктами?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
