– Ти собі уявити не можеш навіть. Моя внучка намалювала їй красиву листівку, вибрала собі сукню на свято, кожного дня чекає, коли ж ми навідаємося до бабусі Галини, щоб привітати…А ми не йдемо, – слізно говорила мені Олена, моя сусідка та шкільна подруга.
У Галини Миколаївни та Дмитра Павловича було дві донечки. Після закінчення школи, молодша Олена записалася одразу на курси манікюру, довгий проміжок часу працювала в салоні, а паралельно навчалася на заочному, на п’ятому курсі познайомилася з хлопцем, за якого згодом вийшла заміж, народила донечку, тепер приймає клієнтів лише у себе вдома. Старша Оксана довго та старанно навчалася, отримала дві вищі освіти і хорошу посаду у вищому навчальному закладі. Вийшла заміж в 28 років, розмови про дитину почалися одразу, але потім виявилося, що не все так просто. Два викидні, завмерла вагітність, кілька років безуспішного лікування і навіть дві спроби штучного запліднення. Олена намагалася підтримувати та заспокоювати сестру. Але відчувала, що дана ситуація віддаляє їх одна від одної.
– Може вона образилася на мене, бо я запропонувала їй взяти дитинку з дитячого будинку? – думала Олена, – Розумієш, вона більше не хоче відвідувати свого психолога, всі переживання тепер тримає в собі. Я тепер лише чую у відповідь: “Тобі не зрозуміти мене, у тебе не було таких проблем”. Я вже не можу дивитися на те, як вона страждає щодня. Я б точно на її місці усиновила дитину та відпустила ситуацію.
Віддалятися від Олени почала не лише старша сестра, але й їх мама. Галина Миколаївна тепер взагалі не відходила від старшої дочки.
– З мамою тепер теж важко знайти спільну мову, – сумно говорить Олена, – про внучку нічого не запитує, а все чекає онуків від Оксани. Як тільки я до неї зателефоную, то одразу розпочинається розмова виключно про Оксану. Добре, що мій тато про внучку пам’ятає.
Скоро у пані Галини буде ювілей. Замовили ресторан, запросили багато гостей. Святкування буде досить гучне, але Олену та її сім’ю не запросили. Чому? Бо вона чекає на другу дитину, живіт вже не приховаєш.
– Ми завжди хотіли мати двох дітей. Моя Світланка скоро піде в перший клас, якраз хороша різниця між дітьми, – Про мою вагітність мама дізналася зовсім випадково, вона мене зустріла в медичному центрі, я якраз вийшла з кабінету УЗД. Вона за нас навіть не зраділа, лише ненависно сказала: “Не говори Оксані”.
За місяць до дня народження мами, Олена зателефонувала до неї, щоб запитатися, що їй подарувати та вислухати побажання.
Галина Миколаївна озвучила всі свої побажання і сказала, що Олені не варто приходити на святкування, а всі подарунки можна привезти після дня народження.
– Розповіла мені, що Оксана стала менше думати про свої проблеми, бо почала активну підготовку до свята мами. Вона не хоче, щоб в Оксани пропав настрій, коли та побачить живіт Олени. Я прекрасно усвідомлюю те, що вона трясеться над своєю донькою, але хіба я не її дочка теж? Я не винна в тому, що Оксана не може завагітніти. Тепер мене сприймають як якогось ворога. Я дуже хочу повернути ті відносини, які були раніше. Як мені з цим впоратися?
Моя життєва ситуація дуже важка. Допоможіть мені добрим словом. Що ви можете мені порадити?
А що б ви робили в даній ситуації?
