Це історія про ляльку. Про досить потворну ляльку з намальованими очима. Ви б і в руки погребували таку ляльку взяти. А одна дівчинка не випускала її з рук.
Під час блокади цю маленьку дівчинку евакуювали з Ленінграда. Оленкою її звали. А прізвище своє вона забула, така вона була маленька і змучена. Вона втратила всю сім’ю; маму, бабусю, старшого братика … А її знайшла спеціальна бригада виснажених дівчат – тоді ходили по квартирах страшної блокадної зими, шукали дітей, у яких загинули батьки або на межі життя і смерті були …
Ось Оленку знайшли і змогли відправити в евакуацію. Вона не пам’ятала, як дітей везли в труській вантажівці по льоду, не пам’ятала, як потрапила в дитячий будинок; вона маленька була. Як виснажений гномик з великою головою на тонкій шиї …
І вона вже не хотіла їсти. Таке буває при дистрофії. Вона лежала в ліжку або сиділа на стільчику біля печі. Грілася. І мовчала. Думали, що Оленка помре. Багато дітей померло вже в евакуації; сильне виснаження, і немає сил жити і їсти. І грати. І дихати …
І одноногий опалювач, фронтовик дядя Коля років двадцяти, скрутив зі старого рушника ляльку. Якось підрізав, згорнув, пришив, – вийшла потворна лялька. Він хімічним олівцем намалював ляльці очі і рот. І носик.
Дав ляльку Оленці і сказав серйозно: «Ти, Оленко, будеш колисати ляльку. І вчи її їсти добре! Ти тепер ляльці мама. І вже подбай про неї краще. А то вона хворіє і слабка така. Навіть не плаче!».
І Оленка раптом вчепилася в ляльку і притиснула її до себе. І почала колихати і гладити тонкими ручками. А за обідом годувала ляльку кашею, щось шепотіла їй ласкаве. І сама поїла кашу і шматочок хлібця.
Ну ось, Оленка і спала з лялькою, і біля печі її гріла, обіймала її і піклувалася про ляльку. Про потворну ляльку зі старого рушника з намальованими очима …
… Дівчинка вижила. Тому що їй не можна було померти; треба дбати про ляльку, розумієте? Коли треба про когось піклуватися, – це величезна сила життя для деяких людей.
Для таких, як ця дівчинка. Яка стала медсестрою потім і прожила довге життя. І руки її були завжди зайняті. А серце – наповнене …
Вам сподобалася ця історія?
