Ми з чоловіком живемо у Львові. В Олега є рідна сестра Настя, яка старша від нього на 8 років. Вона зі сім’єю живе в Одесі. Тому бачимось ми не так часто.
У нас із нею не склалися тісні стосунки. Але так, як батьки чоловіка живуть за містом в селі, то Настя зазвичай залишається у нас.
Ще вони купили земельну ділянку в тому ж селі. Почали будівництво будинку. Без позичань і кредитів звісно не обійшлось. Якось та й виплачують. А недавно продали квартиру і дачу, тобто при грошах.
Видно це по тому як вони живуть. У Насті своя машина, у її чоловіка своя, він до того бізнесмен. Дітей віддали до приватної школи.
Чоловік не часто зі сестрою спілкується. То і я не сильно в курсі, що коїться в їхньому житті. А коли вона приїжджає до батьків, то завжди привозить їм новий одяг, смачну їжу, консерви. Нам ніколи нічого не давала, лише дітям цукерки. Коли йде мова про справи, Настя скаже, але небагато, що наче все добре.
А цього року вона запросила нас до себе в гості. Ми ще таких шикарних покоїв не бачили. Дорогущі меблі, сантехніка, побутові прилади, все як з каталогу. А про подвір’я я взагалі мовчу.
За столом її чоловік поділився, що вони практично віддали всі борги. Паралельно купили дві квартири, які здають в оренду і мають з того копійку. Ще я б ніколи не здогадалась, але вони ще й благодійністю займаються. Частенько купують речі, іграшки, книги у дитячі будинки чи лікарні.
Це щиро дивувало мене, адже вони ніколи про це не згадували. Ми тоді добре поїли. Настя постаралася, приготувала багато смачних страв, які потім так і залишились на столі.
Ми вже почали збиратися додому. Я подумала, що зовиця спакує нам зі собою кілька лотків їжі, все одно вони б самі того не встигли доїсти. Навіть натякнула їй, але вона і пальцем не поворушила. І ми поїхали без нічого.
Цілу дорогу мене мучили сумніви. Невже вона не бачить, що ми скромно живемо, не можемо собі зайвий раз купити чогось доброго. Квартира невелика, троє дітей. Та і діти наші не одягаються кожного сезону в новий одяг, як її. Вони звикли дарувати потрібне чужим дітям, а на рідних племінників їм начхати. Лише тими цукерками й відбиваються.
Хоча ми з чоловіком стараємось, як можемо, щоб більше заробляти, але поки нам не вдається так, як хотілося. Але видно від його сестри не варто розраховувати на підтримку і допомогу.
Невже вона не бачить, що нам потрібні гроші? Може поговорити з нею?
