Все своє життя Таня не бачила батьків. І не тому, що вони відмовились від неї чи загинули. А тому, що поїхали працювати за кордон. А малу дочку залишили на виховання бабусі та дідуся.
Згодом дівчинка виросла, вивчилась, знайшла хорошого чоловіка. Старенькі, що її ростили, вмерли, тож єдиною близькою людиною став Василь.
Їй було дуже шкода, що батьки пропустили стільки важливих етапів її життя. Так, вона зідзвонювалась, а частково вже й не пам’ятала їх.
Батьки не розпитували нічого за зятя, за їхнє весілля, за їхнє майбутнє.
Лиш клята робота та гроші!
Через рік – народження первістка. Та й цю подію мама з татом не вважали дуже значущою. Свого онука вони вперше побачили, коли йому було вже три. Тільки тоді вони вирішили, що пора б схаменутись і зупинитись з заробітками.
З малим Остапчиком дівчині дуже допомогала свекруха. Вона з жінкою добре ладнала. Навіть краще, ніж з рідними батьками.
Мама з татом приїхали, та нічого не змінилось. Їх як і не було в житті Тетяни, так і нема. То ремонти, то домашні справи, то з документами возяться. А часу ні на неї, ні на онука не мають.
В гості жодного разу не запросили. Мабуть, вони й не знають, що таке турбота і як про рідних піклуватися. Усе життя заради грошей жили.
Таня хотіла зблизити родину і познайомити сватів з батьками. У неї було день народження. Всіх зібрала за святковим столом. Та й там не вийшло гладко.
– Василь, не чавкай за столом. Це не гарно. В Європі так ніхто не робить.. – сказала мама до чоловіка дочки.
– А своїх дітей у Європі кидають? Чи це теж не гарно? – втрутилась свекруха у розмову.
– Ви мені зараз в чомусь дорікнути хочете?
І все. З того моменту почалась грандіозна сварка. Мами пересварились між собою.
Василь сказав Тетяні, що її батьки невиховані і вони повинні вибачитись перед сватами.
– Моя мама нічого поганого не зробила. Лиш сказала правду. Якщо не хоче по-людськи, то нехай тоді взагалі більше до нас не приходить! – обурювався Василь.
А Тетяна й не знала, як краще вчинити. Мама неправа, але я свекруха теж хороша, влізла у її сім’ю. А її ж про це ніхто не просив. Самі б розібрались.
А що б ви робили на місці Тетяни?
