Одного вечора моя мати заявила, що йде з сім’ї. Зібрала всіх, щоб повідомити, але якось розмова не задалась і вона просто мовчки зібрала свої речі й пішла.
Мені 26 років. Я недавно вийшла заміж за чудового хлопця. Ми зустрічалися пів року, але зрозуміли, що це на все життя. Моя сім’я була небагатою, тому всі ми разом жили у двокімнатній квартирі. Я думала, що сім’ю ніщо не похитне чи стане на заваді, але рішення мами мене просто вразило.
Батько ніколи не курив і не випивав. Завжди приділяв мамі увагу і любив своїх дітей. Я не розуміла, чому вона так з ним чинить. Може вона його не любила і була з ним тільки через нас з братом? А тепер, коли ми виросли, то дала собі свободу вибору?
Сімейні обов’язки були поділені між всіма. Звісно домашня робота лягала на плечі матері. Вона теж працювала і приносила зарплату таку ж, як чоловік. Але він після роботи сідав дивитися телевізор, а вона готувала вечерю.
Від дітей ніякої допомоги не було. Дочка не вміла готувати й прибирати, бо колись свекруха наполягала її не навантажувати побутовими справами. Син не вміє елементарно одяг покласти до пральної машини. Всі лише і чекали на готовий обід, чистий одяг і прибрану квартиру.
Кілька років тому померла мати жінки й залишила їй квартиру. В той час дочка вже була дорослою і мати сподівалася, що вона почне самостійне життя, але на готовому дівчині було легше жити. На бабусину квартиру вона водила свого майбутнього чоловіка і коли це набридло матері вона забрала в неї ключі й поміняла замок.
За деякий час вона влаштувала там ремонт. А за два дні до весілля дочки заявила, що йде з сім’ї.
– Як так? Я думала, що мама робить ремонт у квартирі, щоб я з чоловіком туди переїхала. Ми вважали, що це весільний подарунок – засмутилася дівчина, – а вона думала лише про себе!
– Я ще тоді дізналася, що вагітна! Думала, що поспішить переоформити її на нас. Ми навіть не втручались сильно, бо думали, що вона старається для нас.
Жінка тільки раділа з того, що ніхто не вмішується до її квартири. На будь-які поради дочки щодо меблів чи дизайну вона не звертала уваги.
– Де тобі буду жити я з чоловіком? – капризувала дочка.
– З батьком або винаймайте житло. Діло ваше. А мені набридло бути для всіх покоївкою. Хочу пожити для себе – відповіла жінка.
Дочка рвала і метала від гніву. Ще їх дратувало, що мати брала гроші не ремонт з їх спільного сімейного бюджету. Своє вини вона в тому не вбачала. Адже так само ходила на роботу і попри це виконувала багато хатніх обов’язків. Вона вважала це винагородою за пророблену службу для них.
Тепер у сім’я напружена атмосфера. Весілля теж пройшло не надто гладко, настрій був зіпсований у всіх.
– Дочка мене навіть не питала, які я маю плани на цю квартиру. Вона самостійно вирішила, що все має дістатися їй. Дзуськи! Квартира моя по закону і я буду в ній жити. Набридло бути прислугою для рідних, які цього не цінують і мене не поважають.
Потім чоловік приходив і вимагав, що я переписала квартиру на дочку, але я не збиралася цього робити. Зараз я хоч і залишилась одна, проте я цілковито щаслива.
Чи правильно вчинила жінка?
