«Чекаємо не тебе через п’ять років!»,
промовила жінка своєму коханому, який сказав, що покидає її з п’ятьма дітьми, найменша дитина взагалі грудна…
Він закохався в молоду красиву дівчину, вона була ровесниця його старшої доньки… Ніхто цього не очікував, а найгірше було те, що чоловік нічого не залишив своїй родині, вивіз практично все, а жінка з маленькими дітьми в порожніх кімнатах не знала, як жити далі. Вона не плакала і не благала його повернутися, навіть в такій складній ситуації ця жінка не втрачала своєї гордості, а просто з посмішкою в слід промовила:
– От побачиш, все в нас буде добре, приходь через п’ять років! Сам переконаєшся.
От повернувся він через п’ять років, весь хворий, худий, на вигляд – жебрак… Переступив поріг дому й попросив дружину, зробити чай, він же гість. вона не може йому відмовити. У них був такий звичай. На змарнілому лиці проглядалася посмішка крізь сльози, а в руках тремтіла одна піала.
Діти навіть не впізнали батька, подумали що це якийсь жебрак, і це не дивно, адже пройшло цілих п’ять років, для них – це половина дитинства, майже половина…
Їхня матір навпаки покращала, за цей час отримала вищу освіту – була фельдшером, а стала стоматологом. Важко працювала на двох роботах, ще й вчилася, з дітьми допомагала батьки. Вона дійсно молодчина, надбала на гарні меблі в квартирі, там було так затишно, а ще й холодильник, кольоровий телевізор, килими, а на обідньому столі – живі квіти. Жінка пригостила свого колишнього не лише чаєм, а й ще дала смачний плов. Зрозумів сивий згорблений чоловік, що тут немає місця для нього, от і пішов…
Так нерідко буває. Той, хто тягне мішки з барахлом, залишається ні з чим. А коли в когось все забирають, той ще більше працює та намагається відбудувати своє життя, розпочати все з нового листа. Важливо не опускати рук, а зберегти любов у своєму серці.
Що думаєте?
