Фільми – це чудове заняття, яке дозволяє забути про щоденні проблеми та дає нам можливість поринути в інший світ відчуттів та пригод.
Для вас ми підготували добірку з фільмів, які не лише демонструють чудові історії, а й підвищують настрій та створюють особливу атмосферу радості.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
ДОБРІ КОМЕДІЇ
- “Вбивчі канікули”
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
В сюжеті розповідається про компанію друзів, які вирішили відпочити за містом в гармонії з природою. Чоловіки стикаються зі злісними місцевими жителями, й ситуація лише гіршає. Комедія з харизматичними акторами та чорним гумором.
- “Незважаючи ні на що”
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.Цей фільм для тих, хто вважає, що у нього труднощі на роботі. Молодий юнак з дитинства мріяв працювати в першокласному готелі. Однак він раптово втрачає зір, що унеможливлює його прагнення. Хлопець не збирається здаватися й долає усі труднощі на шляху до мрії.
- “Римські канікули”
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
В цьому фільмі знялася чарівна Одрі Хепберн. Сюжет розповідає про юну принцесу Анну та кореспондента однієї з римських газет. Дівчина вирішує втекти з палацу, адже хоче відчути життя повністю з простими речами. Це чудовий романтичний фільм.
- «Стажист»
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
У цьому фільмі розповідається про те, який старий чоловік влаштовується на роботу, адже бажає знайти собі заняття до душі. Бен йде на співбесіду в молоду, але вже успішну компанію, яка спеціалізується на продажах жіночого одягу через інтернет.
- «Три ідіоти»
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Двоє друзів вирішили відправитися на пошуки свого зниклого товариша. Ця подорож буде насичена різними подіями. В цей період друзі починають згадувати минуле та їхні пригоди. Вони згадують студентські часи і життя в гуртожитку.
- “Вибачте, що турбую”
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Кассіус Грін живе зі своєю артистичною і відчайдушною подружкою Детройт в гаражі у рідного дядька, який постійно вимагає оплату житла в термін. У підсумку він загрожує виселенням племінника за затримку ренти. Недовго думаючи Кассіус влаштовується в колл-центр. Психоделічна історія про те, як будь-які медіа впливають на людську свідомість.
- «Офісний простір»
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Чудовий фільм для перегляду під час карантинну, особливо тим, хто сумує за колегами та офісом. Сама стрічка вийшла ще у 1999 році, вона не втрачає своєї актуальності і зараз.
- «Після прочитання спалити»
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.Сюжет розповідає про колишнього агента ЦРУ, який вирішує написати книгу про свою роботу. На сторінках він викриває усі секретні подробиці власної професії. Саме так він мститься службі, адже його звільнили не справедливо. Раптово герой втрачає свій рукопис і тут розпочинається справжня гра.
- «Таллі»
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Шарліз Терон відома своїми значними перевтіленнями заради бажаних ролей. Щоб максимально реалістично зіграти роль втомленої мами двох дітей, яка чекає на третю, Шарліз набрала 23 кілограми.
Що подарувати багатодітній матері-одиначці на народження третьої дитини? Тонну памперсів, вушні затички або блок релаксантів? А що, якщо подарувати їй … няньку? Саме про це ця чуттєва історія.
- “Освіта”
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Фільм, який розповідає про підлітків та їхній шлях до дорослішання. Дві школярки, які відрізнялися від інших своєю старанністю, в останній день у школі прагнуть порушити всі правила та наздогнати надолужене за всі роки навчання.
Ви часто переглядаєте фільми?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
