Заради неї він був готовий на все, але правда, яку вона приховувала, розбила йому серце

– Добрий день! Ваше замовлення доставлене. Спустіться, будь ласка, забрати його і підписати документ про отримання. 

Кур’єр знав, що має спуститися дружина замовника. Він переглядав папери та коли почув звуки кроків, повільно направив погляд у їх бік. Він був готовий побачити кого завгодно. Тільки не її. Перед ним стояла його кохана і соромлячись дивилася в сторони. Він навіть протер очі руками, щоб впевнитись у побаченому. Та зрозумів, що це правда. Дівчина, наче вдавала, що все нормально.

Вони з Любою познайомились в інтернеті. Ігор багато часу проводив у мережі та і працював він програмістом. Батьки часто дошкуляли йому, що він не має дівчини й навіть не поспішає думати про створення сім’ї. На щастя він жив окремо, якраз на зароблені гроші встиг придбати квартиру, переїхав, і дуже з того радів. Ігор любив свою роботу. Не те, що його не цікавили дівчата, він просто ще не зустрів тієї, яка б припала йому до душі.

Після чергової сварки з батьками Ігор таки познайомився з дівчиною у соцмережі. Йому сподобалася Люба. Дівчина здалася йому симпатичною, розумною і дуже цікавою. Вона розповіла йому, що живе в гуртожитку і навчається на географа, а сама приїхала з села сусідньої області.

Якось Ігорю дуже захотілося зустрітися з дівчиною. Він запропонував їй сходити на побачення, але відповіді не отримав. Це його здивувало, адже Люба майже одразу відповідала на його повідомлення. Він ще подумав, що вона чогось злякалася. Та дівчина пояснила, що від радості їй перехопило подих. І як виявилось, вона чекала цієї пропозиції вже давно. 

Люба попросила зустрітися з ним в парку. Можливо, щоб він раніше ніж потрібно не дізнався, де її гуртожиток. Бо раптом побачення пройде невдало чи їх побачать разом. А він і не став розпитувати про це. 

Вони зустрілись. Все пройшло дуже добре, між ними розгорілася симпатія та інтерес. Після прогулянки Ігор запропонував провести дівчину. Вона сказала, що добереться на таксі. Це здивувало хлопця, він знав, що стипендії зараз невеликі. 

– Зараз такі пристойні стипендії? – Дивувався Ігор.

– Ні, просто сьогодні при такій потребі викликала. Не хвилюйся. До зустрічі!

Ігор почувався на 7 небі від щастя. Він, здається, вперше закохався і був впевнений, що Люба теж. Її погляд нагадував саме це почуття.

Ігор і раніше ходив на побачення. Вони були невдалими тільки через одне. Його роботу. Він настільки багато про неї розповідав, що це відштовхувало дівчат і їхнє бажання спілкуватися з ним далі. Так бувало часто, бо і його колеги хвилювалися про майбутнє хлопця. Вони регулярно старалися з кимось його познайомити.

З Любою все було не так. Йому не хотілося розмовляти про роботу. Вони говорили про все на світі, і миті мовчання не були якимись незручними.

Зустрічей ставало все більше. Дівчина не хотіла ходити у ресторани чи кіно, пояснювала, що вона “домашня” людина. А Ігор думав, що Люба справжній скарб для нього.

Час йшов. Дівчина не хотіла знайомити Ігоря зі своїми батьками. Пояснювала, що їх потрібно підготувати, та і навіщо їхати так далеко заради цього. Також Люба не планувала, щоб Ігор знайомив її зі своїми. Ніби це залишалось в минулому, і зараз так ніхто не робить. 

Наближався Новий рік. Ігор запланував відсвяткувати його разом з Любою, але дівчина поїхала до батьків. Це його трохи зачепило, бо він хотів ще більше часу провести з коханою. Усі зимові канікули дівчина не виходила на зв’язок. Він сумував і вже не уявляв своє життя без неї. Заради них він був готовим на все, навіть залишити улюблену роботу.

Дівчина повернулася через 3 тижні. Ігор її дуже довго обіймав та цілував, не хотів її відпускати. Та помітив, що колір шкіри у Люби змінився. Він спитав чи це засмага і де вона могла взятися серед зими. Та дівчина зніяковіла і почати шукати виправдання.

– Ні, це через крем, який дає ефект засмаги, ти що… Це щоб перед дівчатами похизуватися… – Старалася зі всіх сил дівчина.

– А давай не будемо більше розлучатися на довго? Переїжджай до мене! Що скажеш? – Радісно спитав Ігор. Умови все одно кращі ніж в гуртожитку. І будемо завжди разом.

– Ти що не чув, це погана прикмета – жити разом перед весіллям. – Жартома відповіла Люба.

Швидкими темпами наближалось літо. А страх, що кохана поїде на 3 місяці не полишав відданого Ігоря. Тоді йому прийшла ідея освідчитися Любі. Ну і що, що швидко. Він твердо для себе вирішив, що вона для нього одна єдина. Він вже був готовим на цей серйозний крок. 

Тоді Ігор почав діяти. Влаштувався кур’єром, щоб більше заробити. Чому ним? Через те, що його контракт не дозволяв йому працювати за спеціальністю. Він вже уявляв, яку розкішну каблучку подарує коханій і як вона скаже йому заповітне “Так!”.

Про його підробіток більше ніхто не знав. Та і хлопцю було корисно змінити сферу на певний час, порухатися. Загалом заробіток був не таким поганим. Їм рахували відсоток від доставлених посилок. Ця робота стала нагодою зайнятися чимось, коли у Люби було багато завдань з навчання і вони не бачились.

Одного разу навігатор завів Ігоря не туди. Він довго кружляв, але врешті подзвонив за номером замовника і довідався як краще заїхати. Чоловік попросив віддати пакунок дружині, бо його немає вдома.

Ігор повернув і зупинився біля дорогих воріт. На подвір’ї були висаджені екзотичні квіти, поруч стояв фонтан із золотими рибками, а сам будинок нагадував палац.

Хлопець подзвонив у двері та чекав. Поки шукав ручку в сумці спустилася дружина. Та коли він її побачив, його серце впало до п’ят. Перед ним стояла Люба.

– Добрий де… А що ти тут робиш? – Шоковано спитав Ігор.

– Не зрозуміла вас? – здивувалася дівчина, підписала документи та хотіла вже йти. 

– Ти як тут опинилась? Ти що заміжня? Не можу в це повірити! – Розчаровано і гнівно говорив Ігор.

– Я вперше бачу таке нахабство! Як ви до мене говорите?! Все, я дзвоню своєму чоловікові! Вас буде звільнено сьогодні ж! – Зачиняючи двері, відповіла дівчина.

 Ігор зціпенів. Потім глянув вгору і побачив повсюди камери спостереження. 

– Виходить, ти влаштувала цю сцену, щоб все виглядало природно. Ну що ж, тобі вдалося. Але навіщо було вдавати, що любиш мене? Чому ти грала зі мною у ці ігри.

У той день Ігор вперше в житті відчув на собі такий сильний відчай. Він заїхав на офіс кур’єрської служби та сказав, що більше у них не працює. Потім на своїй роботі взяв відпустку на 2 тижні й поїхав до батьків у сусіднє місто. Дорогою він побачив пропущений виклик від Люби, яка обіцяла приїхати сьогодні ввечері. Але жбурнув телефон на заднє сидіння авто і навіть не торкався його. 

Усі ті дні він гостював у батьків. Вони хотіли познайомитися з дівчиною, бо чули про неї лише хороше. Та коли побачили розбитого від ситуації сина всіляко старалися його підтримати.

Ігорю трохи стало легше. Він повернувся до своєї квартири, але там кожен куточок мав спогад пов’язаний з Любою. Навіть її аромат досі був на подушці. Хлопець вперше поставив телефон на зарядку, а через деякий час у його двері дуже гучно постукали.

– Ігорю, відчини, будь ласка! Я бачила, що ти всередині! Благаю тебе, відчини! – Просила Люба.

– Іди геть, чого ти прийшла? Не набавилась вдосталь моїми почуттями? Хоча б совість мала. 

– Поговори зі мною! Я шукала тебе, а на дзвінки ти не відповідав.

– Нам немає про що говорити! Я довірився тобі, а ти зрадила мене. 

– Впусти мене і я все тобі поясню! Будь ласка, не буду ж я кричати на весь під’їзд. Я щодня приїжджала сюди, щоб пояснити тобі усе. Впусти, прошу. – Заплакано просила Люба.

Ігор відчинив двері. Дівчина зраділа і хотіла обійняти його, але він зробив крок назад.

– Ну і з ким тобі було краще? Тим мужиком у дорогому будинку? Навіщо тоді зі мною романи крутила? Мало тобі уваги було? 

– Припини, прошу. Дай все пояснити. – Люба намагалася сказати хоч слово. – То була не я! У тому будинку була не я!

– Ще скажи, що маєш сестру близнючку? Це вже справді нагадує якусь комедію. Могла краще виправдання придумати.

 – Саме так, я не говорила тобі, бо не хотіла. Ти віддав ту посилку моїй сестрі. Ось подивися на їхні весільні фотографії. – Доводила Люба хлопцю, показуючи фото на телефоні.

– О, ти глянь який телефон у тебе, а де попередій? Чому ти постійно брешеш мені, що я такого тобі зробив?

– Я не хотіла розповідати про свою сім’ю. Але я кохаю лише тебе і ніколи не була ні з ким іншим крім тебе. Моя сестра вдало вийшла заміж. Коли вона мені подзвонила і розповіла про тебе, я дуже злякалася. Якби батьки почули, що мій хлопець кур’єр, то не прийняли б це. Річ у тім, що вони багаті бізнесмени. І часто хотіли звести мене зі своїми діловими партнерами, а я всім відмовляла. Розумієш? Я хотіла сама знайти своє щастя. Тому я так переживала за тебе, але тепер мені байдуже на їхню думку. Я справді навчаюся, але батьки хотіли, щоб я стала такою, як вони. Ти зможеш мені пробачити? Вони вже все знають про тебе і готові познайомитися! Будь ласка, не мовчи, скажи хоч щось!

– Я так нагрубіянив твоїй сестрі… Але як я міг вас не сплутати, у вас навіть зачіски одинакові? Хіба, що ця родимка на шиї. Я її помітив не одразу, але все одно наполягав на своєму… Потрібно вибачитись перед нею… – тихо промовив Ігор, переглядаючи фото з весілля, де поруч зі своєю сестрою стояла Люба. 

– Чому ти не сказав, що працюєш кур’єром? Навіщо тобі це?

– Я хотів заробити на каблучку. І освідчитися тобі…

– А тепер ти передумав? Я все зіпсувала, так? – Схлипуючи спитала Люба. 

– Ні, не передумав. Хіба, що твій батько буде проти. – Ігор важко видихнув і ніжно пригорнув до себе дівчину. – Але домовмось більше нічого не приховувати один від одного? Я більше не перенесу таких сюрпризів…

– Так, я обіцяю все тобі розповісти. А каблучка це не головне! Я люблю тебе і хочу бути з тобою.

– Тоді ти готова стати моєю дружиною? – Ігор встав на коліно і поцілував руку Любі.

– Так, любий, так! – Дівчина не тямилась від щастя і поцілувала нареченого. – Скоро я познайомлю тебе зі своєю сім’єю, ти їм обов’язково сподобаєшся!

Вечеря у родинному колі пройшла дуже затишно. Молодята повідомили всім свою новину і батько Люби відкоркував найдорожче шампанське з Франції. Всі були такі щасливі. І згадували зі сміхом ту ситуацію з кур’єром.

Коли Ігор повернувся з Любою у свою квартиру там на неї чекав величезний букет троянд, свічки і омріяна золота каблучка.

– Тепер все, як я хотів! – Сказав з посмішкою хлопець і надягнув на палець каблучку!

Чи не завелика була ціна правди для цих закоханих? Що би ви порадили дівчині?

JuliaG
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector