Зараз вона безтурботно їсть яблучка з руки. Про недавні події нагадує трохи підпалений бік

Родина Максима багато років жила у місті, навіть свою квартиру мали, але потім вирішили втекти від міського шуму в село. Там від діда старенький будиночок лишився. Мама працювала дистанційно, а батько й так все життя ветеринаром був, тому проблем з працевлаштуванням не виникало. А в селі ж така романтика: річка, природа, тиша… Будинок правда в них був зовсім старий, от вони й вирішили придбати нову ділянку у сусідньому селі та будувати хату там. 

Максимові було 12 років, коли вони переїхали до села. Через деякий час навіть господарство вирішили завести. Так у них зявилася коза Нюра. Батьки Максима тоді на річці були, а йому принесли маленьку Нюру. Вона тоді на нього такими добрими очима дивилася, що він навіть задумався: “Ніхто з людей так не дивиться. А якби дивилися, то жити було б легше”.

Так вони й почали дружити. Коза навіть до хати могла спокійно заходити. Сусіди часом сміялися, мовляв, це ж не кіт, а коза! Але ніхто на їх слова не зважав. Потім вони ще 3 кізочок завели, але вони не були такими приязними. Лише Нюра всюди за Максимом ходила. 

От вже і будинок майже добудувався, навіть почали речі перевозити. Дійшло діло до кіз, але Максим сказав, що Нюру саму не кине, переїде разом з нею. Тому батьки вирішили залишити її біля себе. 

Того дня на вулиці було дуже спекотно. Сусід-пияка Микола як завжди добре хильнув, закурив та заснув. Вогонь розгорівся дуже швидко й охопив одразу дві хати. Миколу старі люди швидко врятували. А от у будинку Максима, крім Нюри нікого не було. Коли він почув про пожежу, то миттю прибіг додому й рвався до сараю. 

– Куди? Куди? – кричала тітка Зоя.

– В сарай, там же Нюра!

– В хату біжи, може які гроші, чи документи треба забрати, ще є час!

Максим лише махнув рукою й увірвався у сарай. Нюра нервово бігала з одного кутка в інший, а коли побачила господаря, то просто кинулася йому на руки. Він вибіг з нею надвір й просто впав на траву. Обоє трусилися від страху. 

Тут повернулися батьки.

– Я йому казала, в хату біжи, рятуй документи, чи гроші, – кричала тітка Зоя. – Було там щось таке?

– Ноутбук, мікрохвильовка, гроші були, на дрібні витрати…, – відповіла мама. 

– Ну от! А він козу рятує!

– Вона – його друг. А, значить, найдорожче, що там було, – просто відповів батько Максима.

Того ж дня вони перебралися в нову хату й майже всю ніч не спали. Лише під ранок Максимові вдалося заснути й почути слова батька:

– Людину виховали. 

У новому селі з Максима також сміялися, мовляв, подруга його, коза, всюди за ним ходить. Але ж ніхто не знав, який вчинок зробив цей малий хлопець. Такий зв’язок не переривається. 

Ви б наважилися рятувати свого пухнастого друга?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector