Здати гулящу свекруху зі всіма потрохами!

З виписки мене ніхто не зустрів. Додому я їхала на таксі, бо у чоловіка не вийшло відпроситися з роботи – надто багато справ на фірмі. А свекор в останній момент відмовився, мовляв, машина зламалася. 

Та я не маленька дитина. Викликала таксі, поїхала з малюком додому. Добре, що хоч напередодні чоловік підготував квартиру до появи малюка, тому я сподівалася, що скоро відпочину в рідній домівці. 

Водій виявився приємним та турботливим чоловіком. Допоміг занести пакет до квартири, бо я малюка несла на руках, трішки було незручно. Подякувала, залишила чайові та написала хороший відгук. Запихаю ключі у замок – глухо. Хіба мій чоловік поміняв замок? Стукаю. Можливо, що вдома хтось є? Здається, що з тої сторони лунала музика. Може це такий сюрприз?

Телефоную до чоловіка, а той каже, що свекруха має бути вдома – прибирає перед моїм приїздом. Попросила зателефонувати та сказати, що вже приїхали гості додому, нехай двері відчиняє!

Чую знайому мелодію. Та ніхто не поспішає підіймати слухавки. Значіть, вдома хтось точно є! Натискаю на дзвінок зі всієї сили та починаю гупати кулаком.

Від галасу прокинулася донечка. Бачу, що треба малюка вже годувати, але не можу потрапити до власної квартири! Що ж мені робити? Вирішила зайти до сусідки, яка жила на верхньому поверсі. Ми з нею товаришували, вона сама дітей має. Та лиш піднялася на її поверх, як двері відчинилися. Спускаюся назад. Ох, яка я була сердита!

Та бачу цікаву картину. На порозі стоїть незнайомий мені чоловік, одягає куртку. А на прощання його цілує моя свекруха! Щось так йому щебече. Але це не мій свекор, той чоловік вищий і колір волосся інакший.

Я була в шоці. Стою і не можу повірити власним очам. Адже колись свекруха дорікала мені, що я гуляща та намовляла сина проти мене, мовляв, я вагітна не його дитиною. А сама таке робила ще й у нашій квартирі.

Вирішила, що не буду мовчати та приховувати таку гидку правду. Побігла до “солодкої” пари. 

– Чоловіче, вибачте! А ви що робити у моїй квартирі?! – з агресією запитую

Та свекруха одразу почервоніла як рак, та почала виправдовуватися. То я, дурненька, не так все зрозуміла, це ж просто її знайомий, який допоміг у нас кран поремонтувати.

Чоловік швидко покивав головою на знак згоди та пішов геть. 

Я зайшла додому. Погодувала донечку, розклала всі речі. Сама роздягнулася. Бачу, що біля нашого ліжка стоять два келихи та бутика вина. Недопита. А мій новий шовковий халат валяється посеред кімнати. Хіба так зустрічають сантехніка?

Але тут у кімнату постукали. Зайшла свекруха і каже до мене лагідним та співчутливим голосом

– Послухай мене. Я тебе попереджаю, що якщо ти хоч слово скажеш моєму синові чи чоловіку – обіцяю, я помщуся. От переїду від чоловіка до вас і буду жити тут. Ти ж не хочеш, щоб я тобі життя зіпсувала? Давай це буде наш маленький секрет. Та і ще не відомо, кому з нас повірять більше. 

Я не знала, що мені ще казати. Така наглість та підлість мене просто здивували! 

Чоловік так і не зібрав до кінця колиску, тому я переклала дитинку у візочок та пішла з нею гуляти. Нехай поспить на свідомому повітрі. А свекруха почала збирати докази зради. Швидко все поприбирала, бо скоро син мав повернутися додому. 

Та погрози моєї свекрухи не йшли з голови. Я не хочу псувати собі життя. Не хочу жити з такою людиною під одним дахом. Нехай краще буду мовчати заради власного душевного спокою.

Приходжу додому, а чоловік через телефон вже відчитує свекруху, як малу дитину.

-Та я вибачилася вже перед нею сто разів! Просто заснула, ну з ким не буває? От вона стоїть, жива та неушкоджена. І з дитиною все добре. Заспокойся вже нарешті, нічого поганого не сталося. І не смій до мене так говорити, я взагалі твоя мама! На, скажи йому, що ти вже вдома – дала мені слухавку.

Поговорила з чоловіком, сказала, що все добре. Той обіцяв якнайшвидше звільнитися. А свекруха не відходила від мене ні на крок, контролювала, щоб я нічого зайвого не сказала про “сюрприз”. 

– Ну, сідай, Олено – сказала холодним тоном жінка. – То що ти вирішила?

– Нехай це буде на вашій совісті, я нічого казати не буду. Це ваш вибір.

– Молодець. Я знала, що ти вчиниш правильно. Мені вже йти додому треба. За собою я всі речі прибрала, не хвилюйся. 

Провела свекруху до дверей, забрала ключі від квартири. Ось це так день!

Через годину додому приїхав чоловік. Привіз великий букет моїх улюблених квітів та багато повітряних кульок для донечки. Цілий вечір тримав її на руках. 

Коли доня заснула, то почали ставити ліжечко. Хотіла, щоб воно стояло з мого боку ліжка, адже там нема вікна – сонце не буде світити в оченятка зранку. Чоловік почав робити у нашій спальні перестановку, але натрапив на цікаву річ. Здається, що свекруха знищила не всі докази подружньої зради. 

Той зі здивованим виразом обличчя підіймає використану коробку з-під латексного виробу. Ах, як я хотіла йому про все розповісти! Та вирішила переграти ситуацію.

– То це поки я там дитину народжувала, ти з кимось розважався тут, у нашій квартирі? – мені було боляче таке казати, але не було вибору.

Та чоловік одразу почав виправдовуватися. Каже, що то напевно дурний жарт його друзів, і що він ніколи навіть не думав про таке. Просив вибачення. 

Я знала, що це не його провина. Але не хотіла підписати собі смертельний вирок у вигляді розлучення свекрухи. 

Я знаю, що це за людина. Знаю, на що вона здатна. Я не хоч перетворювати своє життя на пекло. Нехай це буде її гріх, я ж просто заручник ситуації. 

Ми з чоловіком планували народити ще синочка. Але я попередила його одразу про те, що ніхто не буде тут прибирати, крім нас. Боюся, що не хочу знову побачити щось неприємне… 

На вашу думку, дівчина правильно вчинила? 

 

 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector