– Донечко, мені треба терміново поїхати геть. Обіцяю, що це на декілька днів, я постараюся якнайшвидше повернутися. Що тобі привезти? Можливо, щось солодке чи нову іграшку? – казав тато у коридорі.
– Сам скоріше приїжджай, татко, – заплакала Жанна і вибігла з кімнати. Батько часто виїжджав у відрядження за службовим обов’язком і пора б вже було звикнути, але кожен раз дівчинка важко переживала від’їзд, рахуючи дні до зустрічі з батьком. Ось і цього разу треба було пережити всього тиждень …На наступний день прийшовши зі школи дівчинка виявила на кухні заплакану маму.
– Що трапилося, мамочка?
– Наш тато, він … затримається, можливо надовго …Мати глянула на дочку і зрозуміла, що не в змозі сказати правду, принаймні зараз, маленька ще.
– Мама, ну як же так, адже він обіцяв!
– Не завжди ми маємо можливість виконувати свої обіцянки, донечко, навіть якщо дуже того хочемо. Біжи до себе, переберися, обід охолоне…
Минуло кілька років, Жанна вчилася в дев’ятому класі, коли якось увечері в її кімнату тихо ввійшла мама.
– Мені потрібно буде тебе з деким познайомити, – сказала вона.
– З ким же?
– У мене є хороший друг – Антон, він тобі обов’язково сподобається. Завтра він прийде до нас на вечерю. Будь вдома, донечка.
Жанна мовчки подивилася на матір
– Добре мам, я буду, – сказала вона.
Чоловік не сподобався дівчинці відразу, начебто так, ввічливий, тактовний, позитивний, але він повністю заволодів маминою увагою, дівчина мимоволі згадала батька, заплакала і вибігла з вітальні. Відносини вперто не складалися.
– Перехідний вік, не плач, – повторював він матері, заспокоюючи її. Аліна сильно переживала за поведінку дочки, і одного разу, коли їй стало погано вперше, але лише махнула рукою. На третій раз жінка зрозуміла, що щось з нею не так, не сказавши нікому нічого, поїхала в лікарню, і пройшла необхідних лікарів. Того ранку, коли лікар оголосив вердикт, вона пам’ятала як в тумані.
– Скільки мені залишилося, лікарю?- Ви ж знаєте, я не володію такими цифрами, може рік, а може …
– Я зрозуміла вас, – жінка встала, похитнулась, схопилася за стілець. Лікар скочив, щоб підтримати, але вона зробивши жест вийшла в коридор, сіла і розридалася …Увечері, за вечерею чоловік уважно подивився на дружину і сказав:
– Я тебе бачив біля клініки, але ти так швидко поїхала …Аліна здригнулася.
– Ти вагітна? – посміхнувся чоловік.
– Ні, це був простий візит до стоматолога, – сказала жінка і відвернулася, злякавшись, що зрадницька сльоза видасть її зараз, а розповідати про свою хворобу жінка не хотіла. Просто не змогла б засмутити своїх найближчих людей … Жанна тільки почала жити з Антоном, і в сім’ї запанував такий крихкий, але мир. Як же вона могла його зруйнувати?
Дівчинка пішла в десятий клас коли матері не стало, а потім ще довгих два місяці чоловік сидів біля її ліжка, годував, розповідав історії, підтримував як міг, боявся, що втратить і її …
– Мені не п’ять років, дай мені спокій, – сказала одного разу Жанна, одужаю.
– Ось виповниться тобі 18, залишу. А поки не можу, я обіцяв твоїй матері …
– Так толку від твоїх обіцянок? Ти обіцяв берегти маму, не вберіг, – заплакала дівчина.
– Жанно, в цьому житті є речі, уберегти від яких звичайні люди не в змозі. Бачить Бог, я все робив для твоєї мами, вона була щаслива …
Як тільки дівчині виповнилося 18 років, вона зібрала речі і пішла з дому. Заощаджень мало б вистачити на пару місяців, тому дівчина зняла маленьку кімнатку в комунальній квартирі і влаштувалася на роботу офіціанткою.
Незабаром дівчина познайомилася Андрієм, а через місяць хлопець прийшов до неї додому з речами. Перший час Жанні було все одно, що хлопець не працює, цілими днями сидить вдома, а гуляє з друзями на її гроші, але незабаром у дівчини відкрилися очі.
– Може я поговорю зі своїм начальством щодо роботи для тебе? – запитала якось Жанна.
– Не треба, я чекаю місце, незабаром основний співробітник піде, і я вийду, Діма обіцяв, а ми дружимо з дитячого садку, я йому довіряю, – повторював хлопець.
– Знаєш, локшину твій Діма тобі вішає, давно б взяв, Андрію, нам гроші потрібні, скоро квартплату вносити, ми заборгували два місяці.
– Так позич у свого татуся, він же багатий у тебе, не відмовить, – єхидно зауважив хлопець.
– Не відмовить, та не піду я до нього ніколи. Пройшов ще один місяць, напередодні свого дня народження Жанна дізналася, що чекає дитину. Хлопець, як дізнався, зібрав речі і пішов, без будь-яких пояснень, мовчки. Працювати Жанна вже не могла, постійно крутилася голова, від запахів з кухні дівчину нудило, начальство, бачачи стан працівниці, поспішило її розрахувати …
– Тату …, – Антон не міг нічого зрозуміти зі спросоння, дзвінок у квартирі пролунав о третій годині ночі – татко, я, здається, народжую, мені страшно, приїжджай, прошу тебе.
– Хто це? Жанно, ти?
– Так, запиши мою адресу – Кільцева 8, перший поверх, там одна квартира, побачиш … приїжджай скоріше, будь ласка! – схлипувала в трубку дівчина.
– Їду! Доню, я миттю!
Через 15 хвилин чоловік вже стукав у двері старої комуналки
– Як ти тут живеш, чому не повернулася? – питав Антон викликаючи лікаря. З сусідньої кімнати лунали крики і пісні якоїсь підхмеленої компанії, в самій кімнатці Жанна з меблів був тільки комод і старенький диван, у дівчини не було ні холодильника, ні телевізора.
– Я вже звикла, – слабо посміхнулася дівчина. – я не хотіла бути для тебе тягарем.
– Та який же ти тягар, ти – моя дочка, нехай нерідна, але я тебе не кину ніколи, повір мені … На наступний день Жанна народила міцного, здорового хлопчика. Тепер вона була спокійна, адже у малюка був крім неї ще і люблячий, турботливий дідусь. Вона сиділа, дивилася на свого сплячого синочка, він дуже сильно нагадував її маму, ті ж золотисті кучерики, ямочка на підборідді …Новоспечений дідусь був щасливий, коли взяв малюка на руки …Через кілька років Жанна вийшла заміж.
Напередодні весілля Антон підійшов, обійняв доньку і не стримав сліз.
– Ну що ти плачеш, тато, я всього лише виходжу заміж, ми не перестанемо з тобою бачитися.
– Пробач, Жанно, я просто подумав про те, що знову залишуся один, я так прив’язався до тебе і до онука, – відповів батько.
– Ось, дивись, – дівчина показала батькові кілька фотографій – це наш будинок, залишилося зовсім небагато, там йде ремонт. Тату, я хочу, щоб ти жив з нами, і Костик відразу ж про це сказала.
– І що він?
– Тільки за! Каже, що завжди мріяв про велику родину. Тому скоро ми будемо разом! – сказала радісно дівчина.
Тільки декілька місяців тому вона зрозуміла, що Антон насправді хороший чоловік. Зараз вони живуть разом під одним дахом. Поки батьки на роботі, дідусь грається з онуком.
А ви підтримуєте дівчину в такій ситуації? Чому?
