Минулоріч день народження дочки ми вирішили святкувати у кафе. Зарезервували столик, запросили аніматора. Діти, звісно, були вражені, грались і веселились цілий вечір, та свято влетіло нам в копійку.
Тому цього року я подумала, що варто приберегти гроші зробити домашню вечірку. До того ж я дуже люблю готувати, знайшла нові цікаві рецепти, оригінальні оформлення страв. Думаю, дітям сподобається.
Я сама спекла торт для донечки. Зробила фотозону. Готувалась зустрічати найближчих друзів своєї дитини. Я була впевнена, що все пройде чудово.
Та сталось неочікувана ситуація. Каріна привела з собою подружку, яку ніхто з дітей не знав. Як виявилось, ця дівчинка була з паралельного класу. Та моя дочка з нею не спілкувалась.Я бачила, як вона засмутилась, коли її побачила, їй було некомфортно разом з тією дівчинкою.
Тому я вирішила попросити дівчинку піти додому, а з Каріною вона проведе час іншим разом.
Та вже через годину у мої двері рвалась якась жінка. Вона виявилась матір’ю дівчинки.
– Ви в здоровому глузді? Як ви могли виставити на вулицю дитину у такий мороз в незнайомому районі? – кричала вона. Уж, мабуть, підійняла на вуха увесь під’їзд.
– Тобто, коли вона йшла сюди в незнайому квартиру це було нормально, а як верталась додому тією ж дорогою – уже зовсім дико?
Та жіночка вважала, що я маю терпіти присутність небажаної для мене персони у власному будинку?
Можливо, не усі мами мене зрозуміють, але я дбала в першу чергу про свою дитину. Я хотіла, аби це свято було незабутнім для неї, щоб вона повеселилась від душі, а не сиділа нахнюпивши носа. А чужі діти – не моя відповідальність. Я її не кликала, тому не можу почуватись винною у цій ситуації.
А якби ви вчинили на місці жінки?
