Для Валі її родина була найдорожчим скарбом на цьому світі. Вона завжди намагалася піклуватися про своїх діток – Оленку та Артема, коханого чоловіка Павла. А всі проблеми у їх житті були просто тимчасовими, головне – разом долати ці труднощі.
Жінка рано втратила батьків. Згадує своє дитинство, як їй було приємно від матусиних поцілунків та як міцно її обіймав тато. Часто плакала, коли переглядала родинні фотографії. Але сьогодні вона відчула, що ці сльози особливі, не через сум або ж поганий настрій. Просто Валя зрозуміла, що тепер вона постарішала.
Щонеділі вона з Павлом просто байдикували. Довго спали, майже до обіду. А потім чоловік просив їй у ліжку ароматну каву, вони переглядали улюблені фільми та телепередачі. Навіть Олена з Артемом знали, що у неділю не можна турбувати батьків дрібницями, адже у них традиційна “відпустка”.
А зараз Артем працює у іншій області, рідко приїжджає додому. Донька Оленка нещодавно вийшла заміж та мешкає неподалік.
– Знаєш, мамо, я ще з дитинства бачила, як ти з татом насолоджуєшся кавою.. І як вам добре. Намагалася таку традицію і в нашій з чоловіком родині започаткувати, але він тільки сердиться. Каже, що це просто якась романтична дурня, не більше. Ще й дорікає, що не можна у ліжку каву пити, – скаржиться Олена.
– Оленко, ти не сприймай його слова так серйозно. Ну, можливо, що у вас з’являться свої звичаї, окрім кави? Ще буде у твоєму житті такий момент, який ти захочеш відчувати знову і знову, – підбадьорює матуся.
Сьогодні Валя прокинулася раненько, з першими променями сонця. Глянула на календар – неділя, улюблений день. Нещодавно вона бачила оголошення про виставу, одразу купила квитки та хотіла удвох з чоловіком провести цей вечір. Ще спеціально купила гарну сукню та записалася в салон на укладку. Однак, Павла у ліжку не було. Він зазвичай готував каву на кухні, жінка підвелася з ліжка, накинула халат та пішла до кімнати.
Павло сидів на балконі та пив каву. Вперше за стільки років він приготував напій тільки для себе. Довго мовчав, немов зосереджено про щось думав.
– Знаєш, а мені це все набридло. Дістала ця кава тобі у ліжко. Думаєш, що я твоя прислуга? Досить, я вже не можу це терпіти, хочу пожити окремо від тебе, – різко промовив він.
– Ти про що?
– Всі ці 20 років я жив так, як ти цього хотіла! Я ще молодий, хочу провести всі ці роки весело. А не думати про те, чи треба тобі сьогодні у ліжко каву принести! Дай мені спокійно дихати, не тримай біля себе, немов я та собака! Знаєш, я вже так більше не можу… Довго над цим думав, і навіть не намагайся мене переконати. Я йду від тебе.
Валя не могла повірити. Невже це відбувається з нею? Або просто страшний сон, який зараз закінчиться? Вона тихо присіла на стільчик та відчула, як по щоці пробігли сльози. Чоловік метушливо зібрав свої речі, голосно грюкнув дверима та пішов геть. Валя повільно дійшла до ванни, ввімкнула холодну воду, щоб вмитися. Глянула на себе у дзеркало та все зрозуміла. Вона вже постаріла і стала нецікавою для Павла. А хто хоче жити з такою жінкою, як вона?
Валя не могла спокійно дихати, весь час жадібно ковтала повітря та голосно плакала. До тями її привів телефонний дзвінок. Можливо, це був Павло та він хоче повернутися? Валя радо його прийме додому.
– Матусю, привіт! Як у тебе справи? Не забула, що ми сьогодні до тебе у гості зайдемо ввечері? – у слухавці лунав радісний голос Олени.
– Так, доню, пам’ятаю, – жалібно відповіла жінка.
– Мамо, що у тебе з голосом? Все добре? Я зараз приїду!
А потім Валя заплющила очі. Не пам’ятає, що сталося, немов просто заснула міцно. Але прокинулася у білій палаті, навколо неї ходив лікар, поруч сиділа Оленка.
– Матусю, ти так перехвилювалася, що втратила свідомість. А у твоєму віці так не можна. Лікар сказав, що ти декілька днів тут побудеш. Я з татом буду до тебе приходити, обіцяю.
Однак, Валя не хотіла більше бачити Павла. Навіть у такій ситуації. Чоловік мовчки приходив, передавав їй різні фрукти та вітаміни, постоїть біля ліжка декілька хвилин та знову піде геть.
– Олено, скажи батькові, щоб більше до мене не приходив, не хочу його бачити.
– Матусю, будь ласка, не кажи такого. Можливо, що ви скоро помиритеся і татко усвідомить свою помилку. Не варто так поспішати, адже ви прожили майже 20 років.
Але Валя все одно наполягала. Тому Павло вже не приходив до лікарні, хіба через доньку передавав для жінки ліки та фрукти. А після виписки одразу написала заяву на розлучення. Ні, вона більше не може так жити. І коли побачила, як Павло поставив свій підпис на заяві, то так зраділа, немов у неї крила виросли. Здалося, що тепер вона навчилася дихати вільно.
Декілька днів тому до неї у гості приїхала Оленка з чоловіком. Валя приготувала свою фірмову шарлотку.
– Матусю, а у мене для тебе чудова новина. Словом, ти скоро станеш бабусею! – радісно повідомила донька.
– Донечко, я така щаслива! – від радості жінка аж заплакала
– Знаєш, ми тут подумали та вирішили, що у нас тепер буде своя родинна традиція – приїжджати щонеділі до тебе у гості!
Валя посміхнулася. І тепер щонеділі до неї приїжджає Оленка з чоловіком у гості. А скоро вже й малюка привозитимуть. Хіба це не щастя для неї?
Валя вчинила правильно, коли вирішила розлучитися зі своїм чоловіком? А ви б дали Павлові другий шанс?
