Валентин виріс в дуже хорошій сім’ї. Батько обіймав високу посаду в адміністрації, був начальником. Мати – домогосподаркою. Завжди слідкувала, щоб все вдома залишалось прибраним, холодильник повним — тоді всі задоволені. Змалку батьки його вчили, що саме такою має бути дружина.
Парубок закінчив юридичний факультет і вирішив, що настав час одружитися. Жінку шукав саме таку, як матір: просту і слухняну. Одного разу на святі друга зустрів Аліну. Вона вчилась на медсестру. Була дуже тиха і непримітна. Серед хлопців на неї мало хто звертав увагу, тому, коли Валентин підійшов познайомитися – дівчина була на сьомому небі від щастя.
Швидко почали зустрічатися і вже за пів року одружилися. Хоча Валентин гарно заробляв, батьки подарували молодому подружжю квартиру в новобудові, щоб вони могли почати спільне життя спокійно, не переймаючись фінансовими питаннями.
Минуло кілька місяців. Аліна старалася в усьому догоджати чоловікові, та він завжди був незадоволений.
– Йди сюди! Подивись! Хіба важко вимити цю каструлю, щоб чиста була? В тебе є засіб дорогий. Такого на кухні бути не може, як з неї їсти?
– Та я ж ще не встигла, зараз вимию.
– Завжди все не встигаєш. Дома сидиш, все маєш. Йди і роби.
Аліна щоразу слухняно йшла і виправляла помилки. Та навчитися бути такою, як свекруха, не могла. Дедалі частіше думала, чи взагалі хоче такого життя. Коли чоловік вчергове повернувся на вечерю, їжа йому знову не сподобалась.
– Знову борщ гидкий! Невже важко навчитися готувати?
– Я дуже старалась, за рецептом все робила.
Сльози наверталися в Аліни на очі, але вона мовчала. Вона знала, що має цінувати усе, адже була з сім’ї бідної. Та деколи на душі було дуже важко.
– Як так буде далі – я подам на розлучення. Ти мусиш змінитися, навчитися бути господинею, –- вчергове сказав Валентин.
– Ти знаєш, дзвонила моя колишня одногрупниця Марина. Вона кличе на роботу в поліклініку. Я думаю, може погодитися, стаж буде йти, і гроші зароблю.
– Тобі грошей мало? Моя жінка не буде працювати!
Валентин не хотів навіть обговорювати пропозицію. Аліна, як завжди нічого більше не казала, і пішла прибирати.
Минув рік, у подружжя народилася дитина. Аліні зовсім бракувало часу на господарство.
– Не вмієш ти розподілити час. Глянь на Галю, вона все встигає і не жаліється!
Рік за роком, а стосунки в сім’ї не змінювались. Після чергової сварки, Аліна не витримала. Речей майже не взяла і пішла з дитиною до батьків. Наступного дня Валентин зателефонував:
– Як ти сьогодні не повернешся, то я в тебе дитину заберу. Ти роботи не маєш, ніякий суд тобі не допоможе!
Такого Аліна не очікувала. Зі сльозами на очах вона повернулася до чоловіка. Та як далі так жити вона не знала. Що робити в такій ситуації? Як бути?
