Сталось так, що останні 5 років у нас з коханим не збігаються відпустки. Ми вже звикли відпочивати окремо. Не скажу, що я від цього в захваті. Бо як кожна кохана дружина мені хочеться провести час разом з ним.
Максим мене спокійно відпускає. Ми разом вже 20 років, але я ніколи не давала йому привід для ревнощів. Як і він. Принаймні я вважала, що у нас міцний шлюб.
І от я поверталася з відпустки. Він обіцяв, що забере мене з вокзалу. День перед тим я попередила о котрій годині прибуде потяг. Я мріяла скоріше його обняти. Вийшла з вагона, а там нікого.
Він спочатку не брав трубку. А потім пояснив, що погано почувається. Мені тоді хотілося розридатися, як дитині від якої забрали цукерку. Це було не вперше!
Я сіла з валізою поріч з виходом. Геть не було сил викликати таксі. Мене помітив чоловік і підійшов запитати:
– З вами все добре? Маєте кепський вигляд!
– Дякую! Все нормально. Просто втомилась з дороги.
– Ви на когось чекаєте? А то я поруч залишав машину, можу вас підвести. – запропонував незнайомець.
– Не потрібно! Я сама доберусь!
Він глянув на неї добрим поглядом і жінка не втрималась. Їй дуже хотілося комусь вилити душу.
– Ну добре! Вмовили! – вони сіли в машину і Рита стала розповіла усе наболіле.
Машина зупинилась біля під’їзду. Жінка подякувала, що чоловік вислухав її. Хотіла дати гроші, але той відмовився і вона пішла.
Двері відчинились. У коридорі на неї ніхто не чекав. Чоловік, як завжди витріщився у свій комп’ютер.
– Кохана, ти повернулась! – розвернувся Максим. – Я сумував! – і повернувся до монітора.
Дружина підійшла ближче і відчула неприємний запах перегару:
– Та ось чому тобі було погано! Ну і що за привід? Приїзд дружини?
– Ну перестань. Вчора пришов Віталік. Я не міг йому відмовити.
Рита важко видихнула і пішла у душ. Після цього їй трохи полегшало. Задзвонив телефон. То була її найкраща подруга:
– Привіт! Як відпочила? Розповідай!
– Ой, непогано! Треба зустрітися, а то телефоном це не те.
– Згідна. Але напевно з наступного тижня. Ми якраз поїхали в село. Тут тато захворів вирішили допомогти на городі. Віталік он вже сьомим потом обливається!
– А він хіба не в місті?
– Ні! Ми третій день тут! А чому питаєш?
– Максим говорив, що вони вчора святкували… Ну добре. Поговоримо, як зустрінемось. Бувай!
В думках Рити закралися підозри. Вона повернулася до Максима:
– Кажеш сюди приходив Віталік? Чому мені Настя щойно сказала, що вони зараз в селі? – у відповідь вона почула тишу. – Боже! З тобою не можливо розмовляти!
Жінка пішла у спальню. Їй хотілося лягти й заснути. Та вона помітила дещо дивне на своєму столику біля ліжка. Помада червоного кольору і пудра у рожевій коробочці.
– А ще чиє? – подумала вона і понесла знахідку до чоловіка. – Оце такий Віталік приходив чи може Віталія? – закричала вона. – Може поясниш, що тут відбувається?
Чоловік почервонів. Він не зміг видавити з себе жодного слова.
– Як ти міг? – думала Рита. – Я тебе любила всім серцем! Ніколи не дивилась на інших чоловіків, завжди пробачала, а ти посмів зі мною так вчинити! Ще й у нашій спальні!
– Завтра ти збереш усі свої довбані речі й заберешся геть! – строго сказала вона, а тоді зняла постіль й рушники й кинула все у пральну машину. Їй хотілося відмити усю квартиру. Їй ще ніколи не було так огидно там знаходитись.
Наступного дня чоловік пішов. До своєї коханки. Вона тоді винаймала квартиру у сусідньому районі. Йому ця звістка не дуже сподобалась. Вона вирішила схитрити:
– Любий, а чому це ти зібрав свої речі, а не вона? Квартира належить вам обом!
– Так це ж я провинився перед нею. Тим більше квартира перейшла їй у спадок від діда.
– Ти мене не зрозумів! Це ми маємо там жити, а не вона! Я твоя кохана, ти маєш дбати по наше гніздечко!
Того дня Рита подала заяву на розлучення. А ще через кілька днів Максим заявив, що судитиметься за квартиру. Ще засмутило її ще більше. Їй знову хотілося плакати. Вона якраз поверталась додому. Їй раптово посигналило авто. То був той самий незнайомець з вокзалу.
– Добрий день, вам! Ви знову зажурені! Що цього разу?
– Добрий день! Навіть не питайте! Розлучаюся!
– А з цього місця детальніше. Ви не поспішаєте? Може вип’ємо кави й ви спокійно все розкажете?
Через 15 хвилин вони сиділи в дорогому ресторані. Звичайний чоловік виявився не так же звичайним. Коли він все вислухав, то дав Риті пораду:
– В моїй агенції є хороший адвокат. Давайте ми з ним сконтактуємо? Я впевнений, що він не програв жодної справи. І з легкістю вам допоможе! Я Олег, до речі.
Риті нічого не залишалося, як погодитись. Вона ще ніколи не почувалась так пригнічено.
Після того вони ще кілька разів зустрілися з адвокатом. А потім успішно виграли суд. Того дня Олег запросив Риту на святкову вечерю у той самий ресторан.
– Я радий, що тепер твоє життя налагодиться! Можу запевнити, що поруч зі мною ти б ніколи не відчувала подібних труднощів. Я давно відчуваю до тебе симпатію і навіть більше. І хотів би, щоб ми спробували побудувати стосунки й навіть сім’ю…
Рита усміхнулась від несподіванки. Олег теж почав їй подобатись. Адже від законного чоловіка вона давно не відчувала стільки допомоги й підтримки. Вона вже й забула, як це – бути коханою, бажаною і потрібною.
– Я щиро дякую за твою допомогу. Навряд чи я впоралась одна. Я теж далеко не байдужа до тебе! Ми можемо спробувати! – Рита поклала свою руку на руку Олега і він радісно усміхнувся.
– Звучить, як тост! – вони підняли келихи з вином – то був ковток нового солодкого життя разом.
Чому любов буває сліпою? Невже вона не помічала байдужості чоловіка раніше?
