Чоловік-далекобійник привіз з рейсу жінку. Сказав, що тепер буде жити з нами! – плакала Галя.
Шокована, вона дивилася на незнайомку. Та поводилася досить нахабно: безцеремонно потопала в ванну, з’явилася звідти в халаті господині і з її улюбленим рушником на голові. По дорозі заявила:
– Ти не стій стовпом! По-перше, я їсти хочу. По-друге, мужик твій зараз прийде.
Галі хотілося закричати і виставити її за двері. Але вона мовчала. Квартира належала чоловікові. І була тим самим майном, яке придбане до шлюбу. Взагалі-то нічого не віщувало біди. І Галя жила добре.
До сьогоднішнього дня. Вона не працювала, гроші вдома були, чоловік добре заробляв. Володіла Галя безглуздим і примхливим характером. Знайомі жартували, що її Петя спеціально далекобійником влаштувався, щоб дружину довше не бачити.
Але любив він її сильно. Так всі вважали. І сама Галя. Правда, тепер її впевненість похитнулася. У день приїзду чоловіка Галя гадала, що він їй привезе на цей раз?
Реальність перевершила всі очікування. Чоловік привів із собою незнайому жінку. Сказавши, що вона тепер буде жити з ними. Звуть Ніна. І щоб Галя не заперечувала.
Зустрів її десь на трасі. Галя нічого зрозуміти не могла. Їй самій – 34 роки. Вона молода і красива. Цій бабі на вигляд років 50. Недоглянута, хамовита. Невже подібна жінка могла звабити її симпатичного чоловіка?
Хоча його вона старша всього на 10 років. І є чоловіки, яким подобаються дамочки, що старші від них. Але не такі ж!
– Чуєш, ти довго там стояти будеш? Я їсти хочу! – кричала Ніна з кухні.
Галя пішла варити пельмені. Ніна мовчала. Галя поставила перед нею тарілку і хотіла голубці для чоловіка дістати.
– Не зрозуміла. Ти що, напівфабрикатами мужика годуєш? І мені їх же хочеш давати? – підвела брову Ніна.
– Ну та … – з ненавистю дивлячись на неї, відповіла Галя.
Ніна демонстративно відкрила вікно і викинула пельмені туди.
– Ти що робиш? – скрикнула Галя.
– Кішка з’їсть! А ти, голубонько, давай суп звари. Або картоплі посмаж! Зрозуміла? – і Ніна пішла дивитися телевізор.
Коли Петя прийшов додому, Галя втягла його на кухню і почала скаржитися.
– Вижени її! Навіщо ти її привіз? Хто вона така? Вона пельмені викинула! Вона … – Галя не доказала.
На кухні з’явилася Ніна.
– Петя, ти чого її терпиш? Хороший мужик, з житлом, з грошима. А вона тобі навіть поїсти не може зготувати. Розпещена дочка мамина. Ще й скаржиться! – Ніна презирливо глянула на Галю.
– Я тут мешкаю. І я господиня! – стрепенулися Галя.
– Поки що так, – відповіла Ніна.
І разом з чоловіком Галі вони пішли в магазин. Зготувала Ніна сама. У Галі в цей день апетиту не було, але все-таки поїла. І чудовий борщ, і макарони по-флотськи.
Галя готувати не вміла і не любила. Але вирішила надолужити згаяне. Дивилася рецепти в Інтернеті. Не виходило спочатку. А потім вона увійшла у смак. І перестала Петю пиляти з будь-якого приводу.
Галя злякалася. Що противна Ніна залишиться, а вона піде. Вона навіть мамі своїй нічого не сказала. Хоча зазвичай телефонувала їй з будь-якого приводу. А ось з найкращою подругою поділилася.
– Жени її геть! Самозванка! Я не уявляю, якби мій Сашка когось привів ось так, – почала роздавати поради подруга Катя.
– Ага, тобі добре. Квартира у вас загальна. Плюс твій Сашка заробляє взагалі нічого, ти сім’ю тягнеш. А у мене мого нічого немає! Все Петра! І він у мене гарний! А тепер все цій! – заридала Галя.
– Ну, подруга, спасибі. Я її підтримати хотіла, а вона мене ж і відкинула! Йди звідси. До свого Петра і його Ніни! – обурилася Катя.
А так нічого начебто і не змінилося. Петя як і раніше з обожнюванням дивився на дружину. Вона все намагалася почати з ним розмову, чому він притягнув в будинок цю Ніну.
І скільки вона буде жити у них ще? Але чоловік не бажав спілкуватися на цю тему. Ніна влаштувалася працювати в магазин. А Галя раптом зрозуміла, як вона може вигнати самозванку: завагітніти.
До цього бажання мати дітей у неї не було. Вона і чоловікові сказала, що ставати матір’ю не хоче. Фігуру псувати, та й немає у неї до дітей любові. Але тепер зрозуміла: спосіб дієвий, повинен спрацювати!
Знайомі дивувалися змінам, які відбувалися з Галею. Готувати почала, не влаштовує істерик, як раніше, просто в ідеальну дружину перетворилася!
А потім сяюча Галя повідомила Петі, що чекає дитину! Той був щасливий.
– Давно пора б! Тільки виховуй добре! Щоб потім з дому не вигнали, як мене! – зітхнула Ніна.
– Як це … вигнали? – видихнула Галя.
– Та ось так. Я виховувала синів свого чоловіка. Як рідних. А коли Колі мого не стало, вони мене за двері. Сказали, щоб не з’являлася більше. Я ж в них душу вклала, – на очах Ніни з’явилися сльози.
А Галі вперше стало соромно. І навіть почала їй співчувати, промовивши:
– І що потім?
– Та нічого. Пити почала. Жити не хотіла. Тут твій мужик їде. Я зробила крок на дорогу. Він дивом загальмував. Довго з ним проговорили. Мізки мені вправив. І до себе жити покликав. Чужа зовсім людина. Я відразу почала вірити в те, що є хороші люди. Пощастило тобі, Галю, з чоловіком! – відгукнулася Ніна.
У цей вечір вони вперше повечеряли втрьох. І Галі навіть перехотілося Ніну виганяти. А Ніна з посмішкою думала, що їй вдалося, схоже, перевиховати дружину Петі.
На наступний день до них дядько Петя приїхав з села в гості. І все кидав зацікавлені погляди в бік Ніни. А погостивши тиждень, почав збиратися додому. І Ніна з ним!
– У нашому віці треба поспішати! І від пропозицій не відмовлятися! Спасибі, що дали притулок! – посміхалася Ніна.
А Галя за нею навіть почала сумувати. Життя якось змінилося. Змінилася і вона сама.
Доньку Галя народила. І хресною покликала Ніну. Вони тепер з нею не розлий вода. На все літо Галя до них в село їде. Свіже повітря і малятку корисно! А чоловік її все дивується! Як змінилася до невпізнання його дружина! Вважає, що в цьому є заслуга Ніни.
Ось так химерний клубочок долі звів разом людей, які тепер дуже потрібні один одному!
А що ви думаєте з приводу цієї ситуації?
