Ольга зі своїм чоловіком прожила разом 22 роки. Чималий термін. Постійно вони працювали. Жил в селі, ому роботи там хоч відбавляй: і город великий, і худоби багато, і ще на ферму ходила, копійку заробити теж треба. І чоловік її на фермі теж працював, трактористом.
Ольга з Романом ще після їхнього весілля прийшли жити до батьків чоловіка. Вони її, як рідну прийняли, не ображали. Та й вона прикипіла до старих. Добре разом їм було жити.
В шлюбі виростили двох дітей: сина і дочку. Вивчили їх, в місто жити відправили, допомагали чим могли.
І от стрельнуло чоловіку, прийшов до дружини і каже:
– Розлучаємось. Я до іншої жінки піду.
Та сталось те, так несподівано. Хіба люди з них у селі сміялись.
Марина жила на сусідній вулиці, не тутешня, приїхала доглядати за бабусею. Їй було близько 40 років. Ні разу не була заміжня. Жінка вона була непримітна, сіра мишка. Та раз через раз і все частіше почала спілкуватись з Романом.
А Роману сподобалось відчувати якісь давно призабуті емоції. З Ольгою уже все таке нудне, повсякденне, заїжджене, а тут зовсім нове. Тому він без мук совісті переїхав жити до Марини.
А Ольга й не могла сподіватись такого. Жила собі простим сімейним життям і подумати не могла, що її чоловік здатен на таке. І це навіть не одноразова зрада, а постійна. Ольга і з дому виходити не хотіла, бо не знала, що їй казатимуть люди. Це ж такий сором!
На роботі усі знайомі питатимуть, навіть у магазин зайдеш і косо дивитимуться. А батьки? Що ж скажуть батьки?
Та Андрієві батьки цілком стали на сторону невістки. Підтримали її. Сказали, щоб і не думала нікуди йти від них, бо вона для них кровиночка. Майно усе залишать їй та онуками, зараз же займуться переоформленням. А син непутящий! Нехай іде і робить, що хоче. Сам собі таких шлях обрав!
Ольга не могла сказати, що безмежно кохає чоловіка, жити без нього не може, але за стільки років він став для неї близькою і рідною людиною. Важко було їй сприймати той факт, що тепер інша жінка обійматиме його вночі. Так ще й на сусідній вулиці. Як вона має поводитись?
Ольга і досі вірить, що Роман одумається і повернеться до неї. Навіть хотіла було іти до тієї Марини, просити, аби зберегла її сім’ю і покинула Романа. Та батьки відмовляли її це робити. Благали знайти собі іншого чоловіка, який буде більше цінувати її, ніж їхній рідний син. Їм теж було вкрай соромно за вчинок своєї дитини!
А як ви думаєте, є сенс рятувати цю сім’ю?
