Василь та Ніка одружились дуже рано. Щойно їм стукнуло 18. Невдовзі вони стали батьками гарненьких дівчаток-близнючок. Оленку і Софійку можна було з легкістю переплутати, адже схожість 100 відсотків. Та Шлюб молодої пари постав перед загрозою.
Вони жили в маленькому селі. З роботою там було не густо. Василь працював трактористом. То гній розвезе, то пісок привезе, то сніг розгорне. Добрий був господар. А найбільше на світі любив своїх дівчаток.
Характер його дружини виявився нелегким. Як і її мала дівчина частенько сварила чоловіка.
– Мало грошей! Мало продуктів! Ми скоро будемо бідувати! – любила повторювати вона.
Свекруха одразу незлюбила Василя. Тому при кожній можливості підливала і свого масла у вогонь чвар.
– Невже я не бачив яку дружину собі вибрав? – думав все частіше чоловік.
Він пригадував якою вона була милою на початку стосунків, а тепер стала злою сварливою тіткою. Діти постійно були свідками їхніх сварок. Росли в цій негативній нарузі. Василь все частіше став затримуватись на роботі.
– Краще я гайки тут крути буду, ніж вислуховувати ту змію! Ще які гроші зароблю! – думав він.
Якось колеги покликали його у свій гараж. Розлили по 100 грамів, випили, закусили. Вже Василь веселіший повернувся додому. А там знову порція скандалів від жінки. Так довела його, що тиждень ходила в окулярах від сонця. Потім маскувала фінгал тоналкою.
Урок засвоїла моментально. Стала доброю, слухняною. Чоловік подумав, що так буде решту життя. Зрадів, що вони стануть нормальним подружжям. Але він помилявся. Поступово, але рот дружини вже не затикався. Тоді чоловік повторював свій дієвий метод.
Ніку все частіше бачили з синцями й спухлими губами. Друзі та родичі вмовляли її написати на нього заяву і подати на розлучення. Вона ніби погоджувалась, але не поспішала. Одного дня все сталося само собою.
Василь прокинувся у відділку. Останнє, що він пам’ятав було те, як дружина кричала на нього. А тут слідчий розповідає йому, як він вилупив дружину і навіть донечок своїх зачепив. Не міг повірити в скоєне. Каявся, тому підписав усе. що було в тих документах.
Його посадили на три роки. За той час дружина жодного разу його не навідала. Навіть не подзвонила. Одного дня Василю принесли листа. То писала одна із його донечок, але слова були надруковані. Помилок було дуже багато, але суть чоловік зрозумів добре. Написане шокувало його.
“Тато, ми так більше не можемо. Мама приводить додому різних чоловіків. Вони то залишаються, то йдуть. Одного разу вона привела дядька Олега, просила називати його татом. Він часто щось підливає мамі, хоча сам не п’є. Вона стає якоюсь дурною, сміється, плаче, а потім засинає на цілий день.”
Наступного дня Василю повідомили, що до нього прийшов гість. Як же чоловік здивувався. коли побачив за склом брата Ніки. Вони ніколи не поважали один одного.
– Я хотів тобі сказати правду. Ти сидиш тут незаконно. Насправді ти в нічому не винен. Ніка хотіла тебе підставити. Ти заснув у ту ніч. От вона і попросила мене поставити їй ті синці. Але затям собі на носі! Я не збираюся зізнаватися у суді й сідати сюди замість тебе! Я просто не міг вже тримати це в собі!
Василю залишалось сидіти пів року. Він не міг дочекатися, щоб знову стати вільним. Думав, як би помститися дружині за її підлість.
То був сонячний день. По головній дорозі села в сторону храму йшла поминальна конфесія. Несли ховати двох дівчаток-близнюків. Родичі й сусіди ридали цілу дорогу. Горе то яке, такі маленькі ще!
– А що з ними сталося? – спитав хтось.
– Машина збила. П’яниця їхав! Кажуть рідний дядько.
– Та ви що? Горе то яке!
Бабцю вели попід руки. Ніка йшла мовчки, жодної сльозинки не було в її очах.
Труни опустили в ями, засипали, обклали вінками. Люди ще трохи постояли й розійшлися, крім матері та баби. Того вечора Ніка так напилася, що наступного дня спала до самого обіду. По традиції наступного дня потрібно принести гостинці на могилу. За це взялася баба.
Коли жінка підійшла до того місця, побачила, що свіжі могили розриті, збоку лежать розтрощені труни, а тіла зникли.
– Вандали! Хто це міг зробити! Боже! – жінка знепритомніла.
Коли Василь вийшов на волю, то не став повертатися додому. Він знайшов в лісі закинутий будинок лісника і поселився там. У нього ще були деякі збереження. Та і в тюрмі заробив якісь гроші. Тому цілком міг втілити свою помсту.
Він зміг заплатити усім кому потрібно, поліції, слідчому, паталогоанатому, аптекарю.
Спочатку він зустрів своїх донечок біля школи. Як же їм набридло жити з пропащою матір’ю, вони вислухали намір тата і радо погодились підіграти. Залишалось знайти останнього героя цієї драми. Ним став брат Ніки й спільний знайомив, який так само його не любив.
Настав день Х. Брата Ніки сильно напоїли. Посадили за руль. Дівчатка випили снодійне, а здавалось, що вони бездиханні. От і вийшла сцена з ДТП.
Ніка спилася від горя. Її брата посадили. Він так само як я нічого не пам’ятав з того вечора і не вірив, що відібрав життя у власних племінниць.
А в сусідньому місті на орендовану квартиру переїхали батько і дві красунечки дочки. У них починалося нове життя.
Думаєте Василь вчинив правильно?
