– Сергію, прихопи з собою фрукти, цукерки й воду. Тут зі мною дівчина у палаті. До неї за 5 днів так ніхто і не навідався. – промовила Галина.
Молода, симпатична дівчина завжди була засмучена. Я намагалася з нею поговорити, але ніяк не виходило. Обернеться до стіни й все.
Чоловік прийшов з великими пакетами. Мені один на ліжку поставив і дівчині на тумбочці поклав.
– А це що? Я ж вас не просила! – озвалася та.
– Це від нас. Тобі треба солодкого з’їсти, сил набратися. Не соромся, ми хочемо як краще.
– Дякую! Але я так не можу! Будь, ласка, візьміть гроші. – дівчина заметушилася у пошуку гаманця. Навіть підвелася і сунула чоловіку купюри.
Він від несподіванки аж закляк, довелося взяти гроші. Так було кілька разів.
Потім до дівчини прийшов її батько. Побувши трохи з нею, він покликав мого чоловіка на вулицю. Їх не було понад годину. Потім він мені розповів, що вони робили.
Незнайомець на порозі лікарні вручив йому дорогий коньяк:
– Дякую, що подбали про неї. Ви не поспішаєте? Можемо попити кави у найближчому кафе? Хочу віддячити.
Чоловіки присіли за столик. Мужчина розповів свою драматичну історію.
– Бачите, я не міг до неї навідатись раніше, у мене складна робота. Я мушу нас забезпечувати, поки вона не одужає.
Потім він розповів про те, як за один рік втратив дружину, тещу і тестя.
– Кохану погубила важка хвороба. Тесть розбився на машині. А теща через те горе не могла так більше жити, напилася снодійного і заснула назавжди.
Від почутого мій чоловік мало не розплакався. Яке ж зараз нелегке життя у цих двох людей! Ще й дочка захворіла. Одні біди.
Коли він повернувся в палату, то промовив до дівчини:
– Чому знову сумуєш?
– А вам яке діло? – відповіла та.
– Діло в тому, що сьогодні конкурс сумних дівчат. А найгарнішою з них стала саме ти! – і вручив їй маленький букетик квітів, що продавались у ближньому кіоску.
– Дякую! – дівчина проронила сльозу. – Щиро дякую!
А як ви підтримуєте своїх близьких?
