Того ранку в Ліди все йшло не по плану. Часу не вистачало і все буквально падало з рук. Їй було не зрозуміло, чому брат так довго тягне з привітанням. Адже всі попередні роки він робив це першим. Радісно дзвонив і говорив приємні слова. Його грубий голос враз ставав ніжним і добрим, а сестра світилася від щастя.
– Старушка, можна тебе привітати? – Все веселив її брат.
Цю фразу він любив повторювати, коли вона ще вчилася в інституті, і як заміж вийшла і тепер, коли розміняла четвертий десяток. Ліда серцем відчувала, що дзвінка може не бути, але продовжувала надіятись. Ввімкнула найгучніший режим на телефоні ще й поставила його поруч, щоб точно почути, бо готувала на кухні.
З дитинства вони були як найкращі друзі. Завжди підтримували один одного, веселились і коли виросли, то стали ще ближчими. А тепер ворожнеча між ними не давала Ліді спокою, невже вони не зможуть пройти через це?
Причина була в батьківському спадку. Неочікувано будинок, що належав їм став для дітей причиною сварки. Той будинок за містом батьки викупили ще в молоді роки. Облаштували подвір’я, зробили ремонт, посадили город і жили собі щасливо. Всі дуже любили цей будинок і коли ми виросли, то приїжджали своїми сім’ями. Влітку робили там пікніки й відпочивали. Восени приїздили позбирати грибів, а взимку каталися на санах. З часом туди проклали дорогу і громадський транспорт порушив тутешню тишу.
Та наші батьки були в похилому віці й пішли з життя один за одним протягом року. А будинок з частиною землі заповіли порівно мені та брату. Здавалося, що все справедливо і можна ні про що не перейматися, в разі чого ми могли поділити подвір’я парканом і жити в різних частинах. Там по сусідству багато таких сімей жили. Але Ігор вирішив по-своєму. Найняв знайомого адвоката і повідомив, що поділ неправильний. У нього було три дочки, а в мене лише син, тому мені годиться лише четвертина спадку.
Не очікувала Ліда почути подібне від близької людини. Адже вона вважала, що рішення батьків потрібно поважати й намагалась пояснити це брату. Але він не хотів нічого чути. Після тієї розмови він сильно образився і перестав їй дзвонити. А з часом почав заявляти, що таки оформить документи й продасть свою частину, бо йому потрібні гроші.
Цей будинок був дорогим для Ліди й вона запропонувала брату, купить його (сама візьме кредит в банку). Але він все ще мав образу і не погодився. Жінці не вірилось, що хтось чужий може поратися на маминих грядках і що не буде більше затишних вечорів під гітару на ґанку. Брат спілкувався з нею лише через адвоката, і це ще більше ранило жінку. Але вона не знала, як їй бути. Кожного вечора вона старалася придумати вихід з ситуації.
Раптом голосно задзвонив телефон. Ліда поспіхом витерла руки й взяла його. На екрані було ім’я “Леся”- це її подруга дитинства, яка щиро вітала її веселим голосом. Того дня брат був єдиним, хто їй не подзвонив. Перед сном жінка мучилась від сумнівів чи правильно вона робить і може треба послухати його. Нащо їй починати боротьбу з ним і племінниками, не гоже так… Та глибокий сон перервав ці думки.
Хто з них правий? І чи помиряться брат з сестрою?
