Мій чоловік завжди був надмірно економний. Я бачила це ще до весілля, та не привертала до цього уваги. Думала, можливо, це і хороша риса характеру.
Все почалось ще тоді, коли ми купували обручки. Георгій відразу сказав, оплачуємо по половині. А далі – більше. Продукти купуємо – платимо навпіл суму у чеку, придбали меблі чи техніку – те саме.
Якось сталась така ситуація: зарплати нам ще не виплатили, я не мала грошей і продукти у нас вдома закінчились. Георгій купувати продукти відмовився, сам оплачувати не буде. Ну гаразд, тоді викрутилась – насмажила картоплі, відкрила мариновані огірочки. Наступного дня поїхала до мами і позичила грошей у неї.
Ми квартиру орендуємо. Та вже деякий час плануємо купівлю власного житла. На перший внесок ми скидатимемось з чоловіком теж по половині. Ледве вмовила його оформити іпотеку на нього. Каже, не проти, щоб я на себе оформляла.
Коли нам довелось робити ремонт, він сказав, щоб я оплачувала розходи, бо йому зарплату урізали.
В нас тоді почались фінансові проблеми. Робити ремонт і орендувати квартиру було для нас складно. Тому ми переїхали до родичів Георгія. Моїх родичів він не любив, не знаходив спільної мови. Та мене не влаштовував такий варіант.
Мені набридло постійно конфліктувати через гроші, через поділ сімейного бюджету. Він постійно вказує на те, що платить більше, хоча насправді так не є. Він боїться дати на копійку більше, ніж я. Я вже не впевнена, що хочу спільне майбутнє разом з цю людиною.
Останнім часом він почав наголошувати, що платить за іпотеку більше, отже квартира належатиме нам не в рівних частинах. Економність чоловіка більше стала схожою на жадібність. Як з ним бути далі я й не знаю..
А що б ви порадили жінці? Залишатись поруч з таким чоловіком?
