Катерина сиділа у вагоні поїзда і дивилася у вікно. Повз неї пролітали різні пейзажі, а далі чекала невідомість. Однак дівчина відчувала, що їде додому. Жінка насолоджувалася моментом тиші й спокою. Ніхто не міг уявити, що відчай може штовхати людей на такі вчинки.
Декілька років тому Катя вийшла заміж за юного хлопця, який проходи практику на підприємстві у їхньому селі. Він був відомим ловеласом, який зачарував дівчину і зробив їй пропозицію. Однак після весілля їхнє життя змінилося. Чоловік почав пити і з байдужістю ставитися до дружини. Катя з веселої дівчини перетворилася на похмуру тінь.
Усім рідним було байдуже на горе дівчини, однак добрі люди переповіли Катіній тітці про її життя. Вона запросила племінницю у свій дім, мовляв, він пустує, бо сама жінка виїхала на постійне місце проживання до своєї дочки.
Та Катя довго не наважувалася на переїзд. Чому? Сама не розуміла. Невидима сила тримала її поруч з чоловіком, поки не трапилося горе.
Одного дня п’яний батько повернувся з бару і вирішив, що пора навчити свою дочку плавати. Це була обідня пора сонячного дня. Катя поралася біля дому і не одразу помітила, що її чоловік зник разом з Надею. Коли жінка дізналася від сина, що ті двоє пішли на річку, то було вже пізно.
Катя примчала на берег, де на неї чекали жахливі новини. Надя пішла під воду і її не змогли врятувати. Матір поховала свою дочку, попросила подруг наглядати за її могилою, зібрала свої речі і сіла в потяг разом з сином.
На черговій зупинці Катерина вирішила, що пора щось перекусити. Вона залишила свого сина в купе, а сама відправилася за гарячими пиріжками. Коли жінка повернулася, то побачила, що до них підсів ще один чоловік:
– Добрий день! А мене Григорієм звати, як і вашого сина! Ми вже встигли з ним трошки познайомитися, – почав розмову кароокий чоловік. На вигляд він був доброзичливим, тому на серці Каті не з’явилося тривоги.
– Вітаю, виходить разом поїдемо…Грішо, сідай, будемо їсти, – озвалася вона до сина.
– А в мене є бутерброди. Домашні! Мама приготувала! Можу пригостити! Вони дуже смачні! – запропонував чоловік, а Катя не змогла відмовити.
Нарешті вони поснідали. Жінка вперше за декілька днів відчула смак їжі.
– Перепрошую, але мені ваш син трохи розповів про ситуацію… Не хочу втручатися або здатися грубим…Та я бачу, що ви геть втомлені. Можливо, віддихніть? А я з Грішою тим часом посиджу, – сказав незнайомець.
– Справді, мамо, – підхопив син. – Ми будемо чемними.
Катя справді потребувала відпочинку, тому як тільки доторкнулася головою до подушки, то поринула в солодкий сон.
Поки вона дрімала Григорій зачаровано дивився на жінку. Він роздумував над своїм життям. Йому знову згадалося пережите горе. Адже декілька років тому його спочатку покинула дружина, а згодом разом з дитиною вона загинула в автокатастрофі. Жахлива трагедія довго не давала чоловікові спокою, тому він вирішив піти на службу. Саме зараз він направлявся у свою частину, але зрозумів, що з Катею вони бачаться не востаннє. Щось у виразі обличчя жінки зачарувало його.
Катя вийшла на своїй зупинці і швидко знайшла потрібний дім. У новому місті вона знайшла друзів на роботу. Дні тягнулися один за одним. Одного разу на неї чекала несподівана зустріч. Жінка саме хотіла йти по свого сина в дитячий садочок, але на порозі її чекав сюрприз…Два Гріші привітно усміхалися. Тепло розлилося в її душі. Настав час змін…
А на які думки вас наштовхнула ця історія?
