Нещодавно сиділа з подругою, розмовляла. Вона глянула прогноз погоди і засмутилась.
– Ну от на вихідні снігопади , хуртовини обіцяли, а вже ясно! Обманщики!
Я здивувалась.
– А нащо тобі снігопад?
– Та до мене Валєрка приїхати хотів. Думала, не доїде. Я ці вихідні спокійно сама провести хотіла.
Я розсміялась. Подумати тільки! Хтось би сказав нам в 20, що в 50 ми так думати будемо!
В молодості ж як було? До милого на край світу, босою і по морозу – на крилах кохання летіла.
Я ж сама колись до свого майбутнього чоловіка за кордон літала тричі. А це задоволення не з дешевих було! І пересадка була. І 4 години польоту. І страх висоти, між іншим!
– А ти чого смієшся? Сама розумієш, скільки це клопоту! Йому то що? Проснувся, сів в машину і поїхав. А мені: зранку самого вставай, прибирай, їсти готуй. Себе ще в порядок привести треба: побрийся, помийся, масочку на обличчя зробити! Та ну!
А він приїде і я тільки ним повинна займатись! На стіл подай, потім прибери, посуд помий, ублажай!
А так, якби я була сама, то лежала б цілий день і все! Серіал собі би знайшла, а з ним навіть фільм нормальний не подивишся – все бойовики якісь включає!
Я слухала подругу і кивала. Звісно, життя у різних містах річ обтяжлива. Ти відвикаєш від людини. Усі ці обов’язки для тебе не буденність, а щось одноразове. А для любовних стосунків такий формат дуже і дуже поганий варіант, як мені здається. Чоловік стає для тебе гостем, який побуде на вихідних і їде назад.
Ні і вік. Тепер все по-іншому. Боса по морозу – це вже не про 50 річну жінку. Дискомфорту для себе створювати не захоче жодна жінка. А чоловіки не завжди це розуміють…
А ви б зараз побігли за чоловіком на край світу?
