Моя мати довгий час зустрічалася з одруженим чоловіком, а потім – народився я. Звичайно, через певний ас вони розійшлись.
Ми з матір’ю ніколи не мали нормального житла, постійно переїжджали з однієї квартири на іншу. Батька я не бачив ніколи. Згодом, мама познайомилася з якимось чоловіком і вони почали зустрічатися. Він навіть запропонував їй вийти заміж, але була одна умова – вона буде жити з ним, але без мене. Його геть не хвилювало те, куди вона має подіти свою дитину.
Мама довго не думала. Вона погодилася проміняти мене на того мужчину. Просто взяла мене за руку, склала всі документи у мій рюкзак та привела у якийсь під’їзд. Вона подзвонила у двері, а коли почула, що хтось підходить, швиденько вибігла з будинку. Двері відчинив чоловік. Він одразу зрозумів хто я такий.
Мене забрали до квартири. Його дружина поводила себе так, ніби я був її рідним сином, та й діти мого рідного батька ставилися до мене дуже добре. Спочатку, він хотів віддати мене у притулок, але дружина не дозволила. Вона сказала, що вони можуть самі мене виховати, адже я його рідний син.
Батько й інших своїх дітей не дуже любив. Він взагалі був дуже суворим. Коли тато повертався з роботи, ми як миші сидіти у дитячій кімнаті і тихенько бавилися, аби його не дратувати. Дружина вже добре знала свого чоловіка. Вона постійно захищала нас від нього та вміла вгамовувати його гнів. Вона чудово знала про всіх його коханок, але піти не наважувалася, тому що дітей він би їй не віддав. Не тому що любить нас, а тому що він занадто принциповий.
Потім, він все ж пішов із сім’ї до молодої коханки. Всім навіть дихати стало легше. Ми нарешті могли нормально гратися та не боятися сказати зайвого слова. Вийшло так, що зі своїми братом та сестрою ми були ровесниками і якраз закінчували навчання у школі. Ми завжди разом вчилися та допомагали один одному готуватися до іспитів.
Батько, хоч і був жадним, але обіцянки дотримався та оплатив нам усім навчання у вищих навчальних закладах. Всі ми обрали різні спеціальності і мали змогу втілити свої мрії у життя.
Згодом, батько помер, а всі його статки та бізнес відійшли нам. Просто він не встиг одружитися з тією молодою коханкою. Всі разом ми почали займатися батьковим бізнесом. Через декілька років, він вже просто процвітав і ми вирішили відкривати філію закордоном. Але туди потрібно було когось відправити. Вирішили, що поїду саме я, оскільки в мене була вища освіта саме цього фаху. Я вирішив, що мама (так я ще в дитинстві почав називати дружину батька) поїде разом зі мною. Старість краще проводити у теплій країні. Брат з сестрою були зовсім не проти.
Але коли моя рідна матір дізналася про всі мої успіхи, вона одразу ж до мене прибігла:
– Синку! Я так сумувала за тобою. Як ти? Чула закордон їдеш. Можливо ти матір з собою візьмеш? Ти ж мене не забув?
– Не забув… як ти кинула мене самого перед чужими дверима і втекла разом зі своїм нареченим. А матір свою як і так везу закордон. Тільки ти – не вона.
Після цього, я просто пішов і навіть не озирався.
Як ви вважаєте, я правильно вчинив?
