У шлюбі я вже 12 років. Мого чоловіка звуть Микита. В шлюбі ми вже давно. Починалося все просто прекрасно, як і у всіх типових пар. Тільки я знала, що рано чи пізно квітково-букетний період закінчиться і настануть сірі сімейні будні. Втім, і гадки не мала, що все так обернеться.
У мого чоловіка така робота. що він повинен постійно їздити у відрядження. Тож ніяких підозр у мене це навіть не викликало. Останнім часом я взагалі рідко бачу Микиту. Він або на роботі засиджується, або до мами ходить. І я б навіть не сміла і слова в його бік зронити, якби в нашому домі не з’явився страшенний сморід. Тхнуло з умивальника. Спочатку я терпіла, а потім він став нестерпним. Я сто разів просила Микиту зайнятися цим краном, а йому діла до того не було. Як об стінку горохом. Тому я вирішила діяти самотужки.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ні, я не кинулася викликати спеціаліста. Не хотіла тратити зайві кошти, навіть не зрозумівши, у чому причина. Спробувала ще декілька разів впросити коханого допомогти мені і, переконавшись, що все це марно, почала рішуче діяти.
Сварки і скандали в домі мені не потрібні. Хоча, коли ми востаннє розмовляли з Микитою про це, я трохи зірвалася. Покричала. Чоловік аж знітився. Тож, коли я взялася за умивальник, він не став сидіти. Пішов допомагати. Він порпався у трубах, а я збоку поглядала, що ж це там так нестерпно смерділо.
Чоловік викинув у ємність все, що забивало мийку. Серед купи сміття я помітила золоте колечко. Подібна знахідка мене неабияк здивувала. Спершу навіть подумала, що це з мене злетіло, коли я мила посуд. Але ні, нічого подібного у мене ніколи не було. Подруги чи хтось із рідних рідко миють у моєму домі щось. Тож і їх це не стосувалося.
Вирішила поцікавитися в чоловіка, може, він знає, що це і звідки воно у нас взялося. Микита тільки похитав головою і знизав плечима.
Я добре вимила перстень і почала уважно розглядати. Мені на мить навіть здалося, що я його вже десь бачила. Ось тільки де саме, ніяк не могла збагнути.
Минуло декілька днів, перш ніж я пригадала, кому належала ця каблучка. Я бачила її на руці однієї жінки минулого літа. Тоді ми були на пікніку з Миколою та його колегами по роботі. Усіх дівчат, себто дружин Микитиних друзів, я тоді бачила вперше. Тому звертала увагу на кожну деталь. Ось тоді я й побачила ту панянку із цим колечком. На ній було багато золотих прикрас. Таке важко не помітити.
Раптом я все зрозуміла.
Її звали Зоряна. У своєму домі я її не бачила, але це зовсім не означало, що її тут ніколи не було.
Я одразу ж пішла до чоловіка і запитала напряму.
– Ти мені зраджуєш? Це каблучка Зоряни, чи не так?
– Ну, так? І що? – відповів Микита.
– Значить все-таки зраджуєш.
Чоловік кивнув головою, навіть не намагаючись заперечити.
Всередині мене все обірвалося. Я так хотіла вірити, що мої здогадки – омана. Але ні, це була чистісінька правда. Я мовчки вийшла з кімнати і пішла збирати Микитині речі. Значить і поїздки до мами разом із відрядженнями не були правдою. Шкода. Я так довіряла Микиті.
Ось так зломлений кран викрив зраду мого коханого. Хто б міг подумати…
А ви вірите у такі збіги?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
